Єзекиїл 34

¹ Надійшло до мене таке слово Господнє:

² «Сину чоловічий! Пророкуй проти пастирів Ізраїля, пророкуй і скажи пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїля, що пасуть самих себе! Чи ж не вівці пастирям пасти?

³ Ви пили молоко, одягались у вовну, різали, що було гладке, овець же не пасли.

⁴ Слабих овець ви не підсилю вали, недужих не гоїли; ранених не перев’язували, розбіглих не завертали, загублених не шукали. Ви правили ними жорстоко й насильно.

⁵ І розсипались вони без пастуха та й стали здобиччю усіх польових звірів. Вони розсипались.

⁶ Блукають мої вівці по всіх горах та по всіх горбах високих; по всій країні розсипались мої вівці; ніхто за них не питає, ніхто їх не шукає.

⁷ Тому слухайте, пастухи, слово Господнє:

⁸ Клянусь, як от живу я, — слово Господа Бога, — за те, що овець моїх віддано на розграбування, за те, що вони стали здобиччю польових звірів, — бо пастуха не було, — за те, що пастухи мої не дбали про моє стадо, бо мої пастухи пасли самих себе, овець же моїх не пасли,

⁹ за те, пастухи, слухайте слово Господнє!

¹⁰ Так говорить Господь Бог: Ось я проти пастухів. Я заберу моїх овець із їхніх рук і не дам їм більше пасти мої вівці. Вони не будуть більше пасти самих себе. Я вирву в них із рота мої вівці, і не будуть більше вони їм їжею.

¹¹ Так бо говорить Господь Бог: Сам, сам я буду дбати за моїх овець і буду їх доглядати.

¹² Як пастух наглядає за своїм стадом, стоячи серед овець, що були порозбігалися, так наглядатиму і я за моїми вівцями. Я приведу їх назад з усіх тих місць, куди вони хмарного дня під темряву були порозбігались.

¹³ Я виведу їх з-між народів, і позбираю їх із чужих країн, і приведу їх у їхню землю. Я буду пасти їх по горах ізраїльських, коло потоків і по всіх заселених місцях країни.

¹⁴ Я буду пасти їх по гарних пасовиськах, випаси їх будуть на високих горах ізраїльських. Там вони будуть відпочивати на гарному випасі й пастись на тучному пасовиську, на горах ізраїльських.

¹⁵ Сам я пастиму мої вівці, сам поведу їх на спочинок, — слово Господа Бога.

¹⁶ Котре запропастилось, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перев’яжу, недуже підсилю, що жирне й буйне — збережу. Я буду їх пасти по правді.

¹⁷ Вас же, мої вівці, — так говорить Господь Бог, — буду судити між вівцею та вівцею, між бараном та козлом.

¹⁸ Чи ж то для вас не досить пастися на доброму пасовиську, що ви ще й те, що зостається від вашого пасовиська, топчете ногами? Чи то ж для вас не досить пити чисту воду, що ви решту її каламутите ногами,

¹⁹ так, що мої вівці мусять пастись на витолоченому вашими ногами пасовиську та й пити скаламучену вашими ногами воду?

²⁰ Тому ось що говорить Господь Бог: Оце я буду судити між гладкою та худою вівцею.

²¹ Тому, що ви всіх слабких овець штовхаєте то боком, то плечем, і колете рогами, аж покіль не повиганяєте їх геть надвір,

²² то я допоможу моїм вівцям, щоб їх не грабували більше. Я буду судити між вівцею та вівцею.

²³ Я поставлю над ними єдиного пастиря, що пастиме їх, слугу мого Давида. Він буде їх пасти, він буде пастирем над ними.

²⁴ І я, Господь, буду їх Богом, слуга ж мій Давид буде серед них князем. Я, Господь, сказав це.

²⁵ Я зроблю з ними союз миру й вижену з країни хижих звірів, так що вони житимуть безпечно в степу і спатимуть по лісах.

²⁶ Я дам їм, і тим, що навкруги моєї гори, благословення, і пошлю дощ у свій час, і це будуть дощі благословення.

²⁷ Польове дерево родитиме свій плід, і земля даватиме врожай свій, і вони будуть безпечні на своїй землі, і зрозуміють, що я — Господь, як я поламаю занози в їхньому ярмі та вирятую їх з руки тих, що їх поневолили.

²⁸ Не будуть вони більше здобиччю народів, і звірі в країні не будуть їх пожирати. Вони житимуть безпечно, і ніхто не буде їх лякати.

²⁹ Я вирощу в них буйну рослинність, ніхто не буде більше гинути з голоду на землі, і вони не зазнаватимуть більше зневаги від народів.

³⁰ Вони зрозуміють, що я, Господь, — Бог їхній, що я з ними, а вони, дім Ізраїля — мій народ, — слово Господа Бога.

³¹ Ви — мої вівці, вівці мого пасовиська, а я — Бог ваш», — слово Господа Бога.