Єзекиїл 33

¹ Надійшло до мене таке слово Господнє:

² «Сину чоловічий! Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе,

³ і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей,

⁴ і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, — то кров його упаде на його голову.

⁵ Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому. Той же, хто зважав, урятував життя своє.

⁶ Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового.

⁷ Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене.

⁸ Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш! — і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе.

⁹ Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу.

¹⁰ Ти ж, сину чоловічий, скажи домові Ізраїля: Ви все говорите: Проступки наші і гріхи наші тяжать над нами, і ми через них гинемо. Як нам жити?

¹¹ Скажи їм: Клянусь, як от живу я, — слово Господа Бога, — я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?

¹² Ти ж, сину чоловічий, промов до твоїх земляків: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, і безбожність безбожного не пошкодить йому, коли він навернеться від своєї безбожности. Праведник, коли згрішить, не зможе залишитися живим за свою праведність.

¹³ Коли я скажу праведникові: Ти будеш жити, — а він, поклавшись на свою праведність, заходиться чинити зло, то йому не згадаються усі його праведні учинки, і він помре за зло, яке чинив.

¹⁴ А коли я скажу безбожникові: Ти мусиш умерти! — він же навернеться від своїх гріхів і почне чинити суд і справедливість,

¹⁵ зверне заставу, віддасть награбоване, ходитиме в законах, що ведуть до життя, зла більше не буде чинити, — то він напевне не вмре, — він житиме.

¹⁶ Ні одного гріха, які вчинив, йому не згадають більше: він почав творити суд і справедливість, і буде жити.

¹⁷ А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, — тим часом як самі вони чинять не по правді.

¹⁸ Коли праведник відвернеться від своєї праведности й заходиться чинити зло, він за те вмре.

¹⁹ А коли безбожник навернеться від своїх гріхів і стане чинити суд і справедливість, то він за те буде жити.

²⁰ А ви говорите: Не по правді чинить Господь! Я судитиму вас, доме Ізраїля, кожного за його вчинками.»

²¹ Дванадцятого року, п’ятого дня десятого місяця нашого вислання, прибув до мене один утікач із Єрусалиму і звістив: Узято місто!

²² Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене. Уста мої розтулились, і я не був більше німим.

²³ І надійшло до мене таке слово Господнє:

²⁴ «Сину чоловічий! Мешканці тих руїн на Ізраїльській землі мовлять ось яке: Авраам був один і одержав цю землю в посілість, а нас багато: тож нам належиться земля в посілість.

²⁵ Отже, скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров’ю, підводите очі ваші на бовванів і проливаєте кров, — та й хочете одержати в посілість землю?

²⁶ Ви спираєтесь на ваші мечі, коїте гидоти, знечещуєте один у одного жінок, — та й хочете одержати в посілість землю?

²⁷ Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Клянусь, як от живу я! Ті, що живуть у руїнах, поляжуть від меча; тих, що на полі, віддам на здобич звірю; а ті, що по твердинях та печерах, помруть від чуми,

²⁸ Я зроблю країну безлюдною пустинею, і прийде кінець її гордій могутності. Гори Ізраїля лежатимуть пустинею, ніхто не буде більше ними проходити.

²⁹ І взнають, що я — Господь, як зроблю країну безлюдною пустинею, за всі їхні гидоти, що вони коїли.

³⁰ Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе; один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа!

³¹ І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою — люд мій! — і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою.

³² І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його.

³³ А як воно справдиться, — ба воно вже й справджується, — тоді зрозуміють, що між ними був пророк.»