Ісая 21

¹ Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю,

² жахливе видіння мені з’явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить. Нападай, Еламе, облягай, Мідіє! Покладу край усім стогнанням.

³ Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити.

⁴ Серце тремтить у мене, жах мене проймає; сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом.

⁵ Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п’ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити!»

⁶ Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить!

⁷ І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!»

⁸ І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами!

⁹ І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.»

¹⁰ О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю.

¹¹ Слово пророче про Едом: — До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?»

¹² Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!»

¹³ Слово пророче про арабів: — Ночуйте в арабському лісі, валки деданські!

¹⁴ Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни! Стрічайте втікачів хлібом!

¹⁵ Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни.

¹⁶ Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне.

¹⁷ І небагато лучників зостанеться у відважних синів Кедара», — бо так сказав Господь, Бог Ізраїля.