| 1 Naquele tempo, diz o Senhor, serão lançados fora das suas sepulturas os ossos dos reis de Judá, os ossos dos seus príncipes, os ossos dos sacerdotes, os ossos dos profetas e os ossos daqueles que habitaram em Jerusalém; | 1 «Того часу, — слово Господнє, — повикидають з їхніх гробів кості царів юдейських, кості князів їхніх, кості священиків, кості пророків та кості мешканців єрусалимських. |
| 2 serão expostos ao sol, à lua e a toda a milícia (ou astros) do céu, que eles amaram e serviram, atrás de quem andaram, a quem consultaram e adoraram; não serão recolhidos nem sepultados: ficarão sobre a face da terra como esterco. | 2 І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усім військом небесним, яких вони любили, яким служили, за якими ходили, яких шукали й перед якими припадали. Їх не збиратимуть і не ховатимуть: вони погноєм будуть на землі. |
| 3 E escolherão antes a morte que a vida, todos os que ficarem desta raça perversa em todos os lugares, para onde eu os arrojar, diz o Senhor dos exércitos. | 3 І волітимуть ліпше вмерти, а ніж жити, усі ті, що залишаться від цього ледачого гнізда, що зостануться по всіх місцях, куди я їх повикидаю, — слово Господа сил. |
| 4 Dize-lhes: Assim fala o Senhor: Porventura o que cai não se levantará? E o que se desviou não voltará? | 4 І ще кажи їм: Так говорить Господь: Хіба ж як хтось упаде, то не встане? Або як зіб’ється з дороги, то не повернеться? |
| 5 Por que, então, se desviou (de mim) este povo de Jerusalém com um obstinado descaminho? Apegam-se à mentira, não querem voltar. | 5 Чому ж ото цей люд єрусалимський відступився відступництвом тривалим, цупко тримається обману і повернутись не бажає? |
| 6 Atendi e escutei: não falam como é mister; não há quem faça penitência do seu pecado, dizendo: Que fiz eu? (Pelo contrário) todos voltam à sua carreira, como um cavalo que se atira ao combate. | 6 Я пильно прислухався, та вони не говорять як треба. Ніхто не кається у своїм ледарстві, щоб сказати: Що це я вчинив? — Кожний бігом звертає з дороги, неначе кінь, що у бій стрімголов поривається. |
| 7 A cegonha conhece no céu a sua estação; a rola, a andorinha e a grua observam o tempo da sua arribação; mas o meu povo não conhece a lei do Senhor. | 7 Навіть і бусель у небі знає свою пору; і горлиця й ластівка, і журавель пильнують часу їхнього приходу. Народ же мій не знає Господнього розпорядку. |
| 8 Como dizeis vós: Somos sábios, e a lei do Senhor está connosco? (Enganais-vos): verdadeiramente o cálamo mentiroso dos escribas transformou-a (à lei) em mentira. | 8 І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню. |
| 9 Os (vossos) sábios estão confundidos, consternados e enredados. Rejeitaram a palavra do Senhor. E, afinal, que sabedoria há neles? | 9 Осоромились мудрі, збентежились і впіймались. Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість? |
| 10 Pelo que darei as suas mulheres a estranhos, os seus campos a outros proprietários porque, desde o mais pequeno ao maior, todos se dão à ganância; desde o profeta ao sacerdote todos praticam a fraude. | 10 За те я віддам жінок їхніх іншим, поля їхні займанцям; бо від найменшого до найбільшого усі вони про наживу дбають. Пророки й священики — усі вони чинять обман. |
| 11 Tratam, à toa, as chagas da filha do meu povo, dizendo: Paz, paz! - quando não há paz. | 11 Гоять рану народу мого легкодушно, кажучи: Мир! Мир! — коли миру немає. |
| 12 Serão confundidos, porque cometeram coisas abomináveis, ou antes, nem sequer sentem já vergonha, não sabem o que é envergonhar-se; portanto cairão entre os mortos, no tempo do seu castigo cairão, diz o Senhor. | 12 Стидались би отакі гидоти коїти! Але вони й сорому ніякого не мають; не тямлять навіть, що то значить червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть; під час відвідин їхніх вони спотикнуться, — слово Господнє. |
| 13 Vou juntá-los todos, diz o Senhor; não há uvas nas vides, nem figos na figueira, e as folhas murcharam! E farei que sejam arrebatadas. | 13 Я так хотів би з них врожай зібрати, — слово Господнє, — але на винограді нема грон, ані смоков на смоковниці, ба й листя — і те зів’яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть.» |
| 14 Por que estamos nós quietos (dirão os Judeus)? Juntai-vos, entremos nas cidades fortificadas, para aí perecer, pois o Senhor nosso Deus nos vai fazer morrer, nos dá a beber águas envenenadas, porque pecamos contra o Senhor. | 14 Чого ми сидимо? Збирайтесь, та ходімо у міста-твердині й там загинемо, бо Господь, Бог наш, згинути судив нам. Отруйною водою напоїв за те нас, що проти Господа ми згрішили. |
| 15 Esperávamos a paz, e nenhum bem nos chega; o remédio, e eis que só há terror. | 15 Ми ждали миру, — нічого доброго не було; часу одужання, — та ось страхіття. |
| 16 O estrépito da cavalaria inimiga ouve-se já desde Dan; ao som dos relinchos dos seus cavalos guerreiros estremece todo o país; vêm a devorar a terra e quanto há nela, a cidade e os seus habitantes. | 16 Від Дану чути іржання його коней; від звуку хропіння його жеребців уся земля трясеться. Вони прийшли й пожерли край з усім, що було в ньому; міста й їхніх мешканців. |
| 17 Enviarei contra vós (Os Caldeus, como) serpentes e áspides contra os quais nada podem os encantamentos; eles vos morderão, diz o Senhor. | 17 «Ось бо пошлю на вас гадюк та василисків, проти яких заговору немає; і будуть вас кусати, — слово Господнє. |
| 18 A minha dor é sem remédio, o meu coração angustiado dentro de mim. | 18 На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє. |
| 19 Eis a voz lamentosa (de Jerusalém) da filha do meu povo, que clama de uma terra longínqua: Porventura não está o Senhor em Sião, ou não está o seu rei no meio dela? Por que razão (responde o Senhor) me irritaram os seus habitantes com os seus ídolos, com deuses alheios? | 19 Ось чути крик доньки мого народу з далекої країни: Хіба вже на Сіоні Господа немає? Хіба Царя його нема на ньому? — Чого своїми різьбленими ідолами мене обурюють, марнотами чужими?» |
| 20 O tempo da ceifa passou (dizem os Israelitas), o estio findou, e nós não fomos salvos. | 20 Жнива минули, скінчилось літо, та ми не врятувались. |
| 21 Estou ferido (continua Jeremias) com a ferida da filha do meu povo; o espanto apoderou-se de mim. | 21 Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає. |
| 22 Porventura não há mais bálsamo em Galaad? Não se acha lá nenhum médico? Por que não foi pois fechada a ferida da filha do meu povo? | 22 Хіба ж нема бальзаму в Гілеаді, хіба там лікаря немає? То чого ж дочка мого народу не приходить до здоров’я? |
| 23 Хто моїй голові дасть воду? Моїм очам — джерело сліз, щоби я день і ніч міг плакати по забитих дочки мого народу? |
