| 1 Oráculo contra Tiro. Lastimai-vos, navios de Társis, porque vosso porto foi destruído. Foi no regresso de Chipre que eles receberam a nova. | 1 Пророче слово про Тир: — Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни. |
| 2 Estão estupefatos os habitantes da costa, o mercador de Sidônia, o corredor do mar, | 2 Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились, |
| 3 cujos mensageiros navegam ao largo. O grão de Sihor era a sua colheita, e sua renda era tirada do comércio das nações. | 3 по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали. |
| 4 Envergonha-te, Sidônia, porque o mar, a fortaleza do mar te diz: “Eu não concebi nem dei à luz. Não criei rapazes nem eduquei moças”. | 4 Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!» |
| 5 Quando o Egito receber esta nova, tremerá ao ter conhecimento da sorte de Tiro. | 5 Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру. |
| 6 Passai a Társis, lastimai-vos, habitantes da costa. | 6 Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя! |
| 7 Acaso não é a vossa cidade gloriosa, cuja origem remonta aos dias antigos, e que dirigia seus passos para se estabelecer ao longe? | 7 Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити? |
| 8 Quem, pois, tomou essa decisão contra Tiro, essa cidade coroada, cujos mercadores eram soberanos, e os traficantes, fidalgos da terra? | 8 І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі — вельможами на землі? |
| 9 Foi o Senhor dos exércitos quem o decidiu, para ferir o orgulho da nobreza e para aviltar os mais considerados da terra. | 9 Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі. |
| 10 Cultiva agora a terra, filha de Társis, teu porto já não existe. | 10 Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше. |
| 11 O Senhor estendeu a mão sobre o mar e abalou os reinos. Ele ordenou a destruição das fortalezas de Canaã. | 11 Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині. |
| 12 E disse: “Cessa de rejubilar-te, Sidônia, filha desonrada! Levanta-te e vai estabelecer-te em Chipre! Mesmo lá, não terás repouso”. | 12 Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою. |
| 13 Reduziram-na a ruínas. | 13 Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну. |
| 14 Lastimai-vos, navios de Társis, porque vosso porto foi destruído. | 14 Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!» |
| 15 Naquele tempo, Tiro será esquecida durante setenta anos. No reinado de outro rei, ao fim de setenta anos, se realizará para ela a canção da meretriz: | 15 І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю: |
| 16 “Toma a tua cítara, percorre a cidade, meretriz esquecida, toca com perfeição, canta a toda voz para que se lembrem de ti”. | 16 «Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!» |
| 17 No fim de setenta anos, o Senhor visitará Tiro, e ela recomeçará a enriquecer-se, mantendo comércio com todos os reinos do mundo, em toda a superfície da terra. | 17 А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі. |
| 18 Porém, os lucros, que lhe trouxer seu comércio, serão consagrados ao Senhor, em vez de serem entesourados; seu comércio aproveitará àqueles que habitam na presença do Senhor, a fim de que tenham com que se nutrir com abundância e se vestir magnificamente. | 18 Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись. |
