Livre de Job 7

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 C’est une corvée, cette vie de l’homme sur terre, ses jours sont dignes d’un mercenaire.	1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?
2 Il est l’esclave qui soupire après l’ombre, l’ouvrier qui attend son salaire.	2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,
3 J’ai reçu en partage des mois de malheur, les nuits de souffrance ont été mon lot.	3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.
4 Au lit je me dis: “À quand le jour?”; une fois levé je soupire: “Quand fera-t-il nuit?” et mon esprit s’agite jusqu’à la fin du jour.	4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.
5 Mon corps est recouvert de vermine et de croûtes, ma peau est crevassée et suppure partout.	5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.
6 Mes jours ont couru plus vite qu’une navette, et voici qu’ils s’achèvent sans espoir.	6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.
7 Rappelle-toi que ma vie n’est qu’un souffle et que mes yeux ne reverront pas le bonheur!	7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.
8 Les yeux qui m’ont connu ne me reverront plus: si tu cherches à me voir, je ne serai plus.	8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
9 Le nuage qui se défait ne reviendra pas, qui descend chez les morts n’en remontera pas.	9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.
10 Il ne reviendra pas à sa maison, les lieux qu’il fréquentait ne le reverront plus.	10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.
11 C’est pourquoi je ne veux pas me taire, je veux dire la détresse de mon esprit et faire entendre la peine de mon âme.	11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.
12 Ô Dieu, pourquoi m’as-tu mis entre des murs? suis-je l’Océan, ou le Monstre marin?	12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?
13 Si je me dis: “Le lit me soulagera, ma paillasse me prendra ma peine,”	13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,
14 aussitôt tu m’effraies par des songes, et ce sont des visions d’épouvante.	14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.
15 J’aimerais mieux être étranglé, et mourir plutôt que souffrir ainsi.	15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.
16 J’ai tout épuisé, jamais plus je ne vivrai; laisse-moi, mes jours ne sont plus qu’un souffle!	16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!
17 L’homme mérite-t-il une telle importance? Pourquoi lui donnes-tu ton attention,	17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,
18 et viens-tu l’inspecter tous les matins, le contrôler à chaque instant?	18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?
19 Ne cesseras-tu pas de m’observer, me donneras-tu un répit pour avaler ma salive?	19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?
20 Si j’ai fauté, que t’ai-je fait à toi, surveillant des humains? Pourquoi m’as-tu pris pour cible? Suis-je devenu un fardeau pour toi?	20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?
21 Ne peux-tu pas supporter ma faute et fermer les yeux sur mon péché? Voici que je vais me coucher dans la terre, tu me chercheras et je ne serai plus.	21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»