Галатів 2

¹ Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита.

² А пішов я туди за об’явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився.

³ А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання.

⁴ А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити,

⁵ ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас.

⁶ Щождо тих, які вважалися за знатних, — якими вони тоді були, мені байдуже; Бог не дивиться на обличчя людини, — мені ті знатні нічого не добавили.

⁷ Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, —

⁸ бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і мені між поганами, —

⁹ і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних;

¹⁰ тільки щоб ми про вбогих пам’ятали, що я власне і намагався робити.

¹¹ Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір.

¹² Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних.

¹³ Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством.

¹⁴ Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?

¹⁵ Ми — уроджені юдеї, не з отих грішників поган;

¹⁶ а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.

¹⁷ Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, — то невже Христос — служитель гріха? Жадним робом!

¹⁸ Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником.

¹⁹ Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я — розп’ятий з Христом.

²⁰ Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.

²¹ Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.