ІІ Корінтян 12

¹ Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа.

² Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, — чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, — був він узятий аж до третього неба.

³ знаю, що той чоловік — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, —

⁴ був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.

⁵ Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.

⁶ А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.

⁷ А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.

⁸ Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,

⁹ та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.

¹⁰ Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.

¹¹ Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо.

¹² Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах.

¹³ Чим бо ви були менші від інших Церков, — хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду!

¹⁴ Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям.

¹⁵ Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?

¹⁶ Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом.

¹⁷ Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав?

¹⁸ Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами?

¹⁹ Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.

²⁰ Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,

²¹ щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.