Jó 23

NOVA VULGATA	Біблія
1 Respondens autem Iob ait:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 “ Nunc quoque in amaritu tudine est querela mea, et manus eius aggravata est super gemitum meum.	2 «Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
3 Quis mihi tribuat, ut cognoscam et inveniam illum et veniam usque ad solium eius?	3 Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
4 Ponam coram eo iudicium et os meum replebo increpationibus,	4 Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
5 ut sciam verba, quae mihi respondeat, et intellegam quid loquatur mihi.	5 Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
6 Num multa fortitudine contendet mecum? Non! Ipse tantum audiat!	6 Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
7 Tunc iustus disceptabit cum illo, et ego evaderem in perpetuo a iudice meo.	7 Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
8 Si ad orientem iero, non apparet; si ad occidentem, non intellegam eum.	8 Та як піду на схід — його немає, | на захід — його не помічаю.
9 Si ad sinistram pergam, non apprehendam eum; si me vertam ad dexteram, non videbo illum.	9 На півночі його шукаю — не бачу, | повернуся на південь — не виджу.
10 Ipse vero scit viam meam, et, si probaverit me, quasi aurum egrediar.	10 Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
11 Vestigia eius secutus est pes meus, viam eius custodivi et non declinavi ex ea.	11 Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
12 A mandatis labiorum eius non recessi et in sinu meo abscondi verba oris eius.	12 Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
13 Ipse enim solus est, et quis repellet eum? Et anima eius, quodcumque voluit, hoc fecit.	13 Призначить він щось, — хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
14 Cum expleverit in me voluntatem suam, et alia multa similia praesto sunt ei;	14 Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
15 et idcirco a facie eius turbatus sum et considerans eum timore sollicitor.	15 Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю — і його лякаюсь.
16 Deus mollivit cor meum, et Omnipotens conturbavit me.	16 Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
17 Non enim perii propter imminentes tenebras, nec faciem meam operuit caligo.	17 Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»