Nehemiah 5

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Then there rose a great outcry of the common people and their wives against certain of their fellow Jews.	1 Ось тоді знялось велике нарікання народу та їхніх жінок на братів їхніх юдеїв.
2 Some said: "We are forced to pawn our sons and daughters in order to get grain to eat that we may live."	2 Були такі, що говорили: «Наших синів, наших дочок даємо за хліб, щоб мали ми що їсти й з чого жити!»
3 Others said: "We are forced to pawn our fields, our vineyards, and our houses, that we may have grain during the famine."	3 Були й такі, що казали: «Наші поля, наші виноградники й наші хати даємо в заставу щоб дістати хліба під час голоднечі!»
4 Still others said: "To pay the king's tax we have borrowed money on our fields and our vineyards.	4 Були ще й такі, що говорили: «Ми позичили гроші на податки цареві, заставивши наші поля та наші виноградники.
5 And though these are our own kinsmen and our children are as good as theirs, we have had to reduce our sons and daughters to slavery, and violence has been done to some of our daughters! Yet we can do nothing about it, for our fields and our vineyards belong to others."	5 Таж у нас такі тіла, як тіла в братів наших, а діти наші такі ж, як і їхні діти, і ось ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволі, і ми нічого тут вдіяти не можемо, бо й поля наші й виноградники наші в інших!»
6 I was extremely angry when I heard the reasons they had for complaint.	6 То й розгнівавсь я вельми, коли почув їхні нарікання та ці слова.
7 After some deliberation, I called the nobles and magistrates to account, saying to them, "You are exacting interest from your own kinsmen!" I then rebuked them severely,	7 Роздумавши в своїм серці, заходивсь я докоряти значним старшинам і сказав їм: «Ви берете — кожний із вас — із братів ваших лихву.» І скликавши проти них великі збори,
8 saying to them: "As far as we were able, we bought back our fellow Jews who had been sold to Gentiles; you, however, are selling your own brothers, to have them bought back by us." They remained silent, for they could find no answer.	8 сказав я їм: «Ми викупили, скільки могли, братів наших юдеїв, проданих поганам, а ви продаєте братів ваших, і вони нам запродуються!» Мовчали вони, не знали що відповісти.
9 I continued: "What you are doing is not good. Should you not walk in the fear of our God, and put an end to the derision of our Gentile enemies?	9 Тоді я: «Не добра вона, та справа, що ви робите! Чи не повинні ж би ви були ходити в страху перед Богом нашим, зо стиду перед народами, нашими ворогами?
10 I myself, my kinsmen, and my attendants have lent the people money and grain without charge. Let us put an end to this usury!	10 Та й я, і брати мої, і мої наймити позичили їм грошей та хліба! Даруймо, отже, отой борг.
11 I ask that you return to them this very day their fields, their vineyards, their olive groves, and their houses, together with the interest on the money, the grain, the wine, and the oil that you have lent them."	11 Зверніть їм ще сьогодні поля їхні, виноградники їхні, оливні сади їхні, і хати їхні, і відсотки з грошей, хліба, молодого вина та олії, що ви домагаєтесь від них.»
12 They answered: "We will return everything and exact nothing further from them. We will do just what you ask." Then I called for the priests and had them administer an oath to these men that they would do as they had promised.	12 Ті відповіли: «Звернемо й не вимагатимемо від них нічого. Зробимо так, як ти кажеш.» І покликавши священиків, звелів я їх заприсягти, що так зроблять.
13 I also shook out the folds of my garment, saying, "Thus may God shake from his home and his fortune every man who fails to keep this promise, and may he thus be shaken out and emptied!" And the whole assembly answered, "Amen," and praised the LORD. Then the people did as they had promised.	13 Я витрусив також пазуху моєї одежі й сказав: «Нехай так Бог кожного, хто не додержить цього слова, витрусить з його дому й з його дорібку, і нехай він зостанеться таким втрушеним і порожнім!» А вся громада промовила: «Хай так буде!» І прославила Господа. І народ зробив так, як було сказано.
14 Moreover, from the time that King Artaxerxes appointed me governor in the land of Judah, from his twentieth to his thirty-second year--during these twelve years neither I nor my brethren lived from the governor's allowance.	14 Від того часу, як мене призначено бути їм начальником у Юдейській землі, від двадцятого до тридцять другого року царя Артаксеркса, за 12 років я й брати мої не брали собі начальницького прохарчування.
15 The earlier governors, my predecessors, had laid a heavy burden on the people, taking from them each day forty silver shekels for their food; then too, their men oppressed the people. But I, because I feared God, did not act thus.	15 А попередні начальники, що були передо мною, обтяжували народ і брали з нього хліба й вина на сорок срібних шеклів; навіть слуги їх заносились над народом. Я ж зо страху перед Богом не робив так.
16 Moreover, though I had acquired no land of my own, I did my part in this work on the wall, and all my men were gathered there for the work.	16 Та й при роботі коло цього муру я допомагав, і поля ми не закуповували, й усі мої слуги були там разом при роботі.
17 Though I set my table for a hundred and fifty persons, Jews and magistrates, as well as those who came to us from the nations round about,	17 За столом у мене бувало по сто п’ятдесят чоловік юдеїв та старшин, крім тих, що приходили до нас від народів, які навкруги нас.
18 and though the daily preparations were made at my expense--one beef, six choice muttons, poultry--besides all kinds of wine in abundance every ten days, despite this I did not claim the governor's allowance, for the labor lay heavy upon this people.	18 А напоготовлялося щодня в мене: один віл, шість добірних овець і птиці, і що десять день багато вина. Однак, при всьому цьому начальницького прохарчування я не вимагав, бо служба важко тяжіла на цім народі.
19 Keep in mind, O my God, in my favor all that I did for this people.	19 Згадай, мій Боже, на добро мені все, що я зробив для цього народу!