Mark 5

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And they came over the strait of the sea into the country of the Gerasens.	1 Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
2 And as he went out of the ship, immediately there met him out of the monuments a man with an unclean spirit,	2 І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
3 Who had his dwelling in the tombs, and no man now could bind him, not even with chains.	3 Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати;
4 For having been often bound with fetters and chains, he had burst the chains, and broken the fetters in pieces, and no one could tame him.	4 — раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
5 And he was always day and night in the monuments and in the mountains, crying and cutting himself with stones.	5 Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
6 And seeing Jesus afar off, he ran and adored him.	6 Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
7 And crying with a loud voice, he said: What have I to do with thee, Jesus the Son of the most high God? I adjure thee by God that thou torment me not.	7 і закричав великим голосом: Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!
8 For he said unto him: Go out of the man, thou unclean spirit.	8 Бо він сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!
9 And he asked him: What is thy name? And he saith to him: My name is Legion, for we are many.	9 Ще й спитав його: Як тебе звати? Той же відрік: Легіон — мені ім’я, багато бо нас!
10 And he besought him much, that he would not drive him away out of the country.	10 І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11 And there was there near the mountain a great herd of swine, feeding.	11 А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі.
12 And the spirits besought him, saying: Send us into the swine, that we may enter into them.	12 Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.
13 And Jesus immediately gave them leave. And the unclean spirits going out, entered into the swine: and the herd with great violence was carried headlong into the sea, being about two thousand, and were stifled in the sea.	13 І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.
14 And they that fed them fled, and told it in the city and in the fields. And they went out to see what was done:	14 А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.
15 And they came to Jesus, and they see him that was troubled with the devil, sitting, clothed, and well in his wits, and they were afraid.	15 Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.
16 And they that had seen it, told them, in what manner he had been dealt with who had the devil; and concerning the swine.	16 І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
17 And they began to pray him that he would depart from their coasts.	17 Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18 And when he went up into the ship, he that had been troubled with the devil, began to beseech him that he might be with him.	18 І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
19 And he admitted him not, but saith to him: Go into thy house to thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and hath had mercy on thee.	19 Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.
20 And he went his way, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men wondered.	20 Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.
21 And when Jesus had passed again in the ship over the strait, a great multitude assembled together unto him, and he was nigh unto the sea.	21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
22 And there cometh one of the rulers of the synagogue named Jairus: and seeing him, falleth down at his feet.	22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг
23 And he besought him much, saying: My daughter is at the point of death, come, lay thy hand upon her, that she may be safe, and may live.	23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.
24 And he went with him, and a great multitude followed him, and they thronged him.	24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
25 And a woman who was under an issue of blood twelve years,	25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
26 And had suffered many things from many physicians; and had spent all that she had, and was nothing the better, but rather worse,	26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —
27 When she had heard of Jesus, came in the crowd behind him, and touched his garment.	27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
28 For she said: If I shall touch but his garment, I shall be whole.	28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі — видужаю.
29 And forthwith the fountain of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of the evil.	29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
30 And immediately Jesus knowing in himself the virtue that had proceeded from him, turning to the multitude, said: Who hath touched my garments?	30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?
31 And his disciples said to him: Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou who hath touched me?	31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?
32 And he looked about to see her who had done this.	32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
33 But the woman fearing and trembling, knowing what was done in her, came and fell down before him, and told him all the truth.	33 Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
34 And he said to her: Daughter, thy faith hath made thee whole: go in peace, and be thou whole of thy disease.	34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.
35 While he was yet speaking, some come from the ruler of the synagogue's house, saying: Thy daughter is dead: why dost thou trouble the master any further?	35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?
36 But Jesus having heard the word that was spoken, saith to the ruler of the synagogue: Fear not, only believe.	36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй.
37 And he admitted not any man to follow him, but Peter, and James, and John the brother of James.	37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
38 And they come to the house of the ruler of the synagogue; and he seeth a tumult, and people weeping and wailing much.	38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
39 And going in, he saith to them: Why make you this ado, and weep? the damsel is not dead, but sleepeth.	39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!
40 And they laughed him to scorn. But he having put them all out, taketh the father and the mother of the damsel, and them that were with him, and entereth in where the damsel was lying.	40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
41 And taking the damsel by the hand, he saith to her: Talitha cumi, which is, being interpreted: Damsel (I say to thee) arise.	41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум — що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань!
42 And immediately the damsel rose up, and walked: and she was twelve years old: and they were astonished with a great astonishment.	42 І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
43 And he charged them strictly that no man should know it: and commanded that something should be given her to eat.	43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти.