Wisdom 2

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 they who said among themselves, thinking not aright: "Brief and troublous is our lifetime; neither is there any remedy for man's dying, nor is anyone known to have come back from the nether world.	1 Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.
2 For haphazard were we born, and hereafter we shall be as though we had not been; Because the breath in our nostrils is a smoke and reason is a spark at the beating of our hearts,	2 Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим — віддих у наших ніздрях, | а думка — іскра, коли б’ється наше серце.
3 And when this is quenched, our body will be ashes and our spirit will be poured abroad like unresisting air.	3 Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт.
4 Even our name will be forgotten in time, and no one will recall our deeds. So our life will pass away like the traces of a cloud, and will be dispersed like a mist pursued by the sun's rays and overpowered by its heat.	4 І наше ім’я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита.
5 For our lifetime is the passing of a shadow; and our dying cannot be deferred because it is fixed with a seal; and no one returns.	5 Наш вік — тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто.
6 Come, therefore, let us enjoy the good things that are real, and use the freshness of creation avidly.	6 Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва.
7 Let us have our fill of costly wine and perfumes, and let no springtime blossom pass us by;	7 Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт!
8 let us crown ourselves with rosebuds ere they wither.	8 І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів’яли!
9 Let no meadow be free from our wantonness; everywhere let us leave tokens of our rejoicing, for this our portion is, and this our lot.	9 Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля.
10 Let us oppress the needy just man; let us neither spare the widow nor revere the old man for his hair grown white with time.	10 Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого!
11 But let our strength be our norm of justice; for weakness proves itself useless.	11 Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне.
12 Let us beset the just one, because he is obnoxious to us; he sets himself against our doings, Reproaches us for transgressions of the law and charges us with violations of our training.	12 Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання;
13 He professes to have knowledge of God and styles himself a child of the LORD.	13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую.
14 To us he is the censure of our thoughts; merely to see him is a hardship for us,	14 Він — утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього.
15 Because his life is not like other men's, and different are his ways.	15 Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька.
16 He judges us debased; he holds aloof from our paths as from things impure. He calls blest the destiny of the just and boasts that God is his Father.	16 Для нього ми — та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька.
17 Let us see whether his words be true; let us find out what will happen to him.	17 Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець.
18 For if the just one be the son of God, he will defend him and deliver him from the hand of his foes.	18 Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників.
19 With revilement and torture let us put him to the test that we may have proof of his gentleness and try his patience.	19 Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість.
20 Let us condemn him to a shameful death; for according to his own words, God will take care of him."	20 Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.»
21 These were their thoughts, but they erred; for their wickedness blinded them,	21 Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила.
22 And they knew not the hidden counsels of God; neither did they count on a recompense of holiness nor discern the innocent souls' reward.	22 Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних.
23 For God formed man to be imperishable; the image of his own nature he made him.	23 Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи.
24 But by the envy of the devil, death entered the world, and they who are in his possession experience it.	24 А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать.