| 1 Cependant pour tes saints il y avait une très grande lumière. Les autres, qui entendaient leur voixsans voir leur figure, les proclamaient heureux de n'avoir pas eux-mêmes souffert, | 1 Одначе в твоїх святих було вельми багато світла. | Ті, чули їхній голос, хоч і не бачили їх з виду, | і щасливими їх називали, бо вони не потерпіли. |
| 2 ils leur rendaient grâce de ne pas sévir, après avoir été maltraités, et leur demandaient pardon pourleur attitude hostile. | 2 І дякували їм, що вони, хоч передше покривджені, зла не чинили, | та просили вибачити, що ворогували з ними. |
| 3 Au lieu de ces ténèbres, tu donnas aux tiens une colonne flamboyante, pour leur servir de guide enun voyage inconnu, de soleil inoffensif en leur glorieuse migration. | 3 Ти замість пітьми дав їм стовп вогнегорючий, | щоб був провідником у незнаній подорожі | та сонцем нешкідливим у їхній мандрівці славній. |
| 4 Mais ceux-là méritaient bien d'être privés de lumière et d'être prisonniers des ténèbres, qui avaientgardé enfermés tes fils, par qui devait être donnée au monde l'incorruptible lumière de la Loi. | 4 Бо справді тії заслужили, щоб у них забрати світло | та щоб самих їх у темряві закутати, | — їх, що ув’язненими в темниці тримали твоїх дітей, | через яких мало бути дане світові нетлінне світло закону. |
| 5 Comme ils avaient résolu de tuer les petits enfants des saints, et que, des enfants exposés, un seulavait été sauvé, tu leur enlevas, pour les châtier, la multitude de leurs enfants et tu les fis périr tous ensembledans l'eau impétueuse. | 5 Коли вони вирішили повбивати священних немовлят, | і одне лиш дитя було виставлене та й те врятувалось, | ти в них, каравши, забрав дітей силу | і погубив їх разом у могутніх водах. |
| 6 Cette nuit-là fut à l'avance connue de nos pères, pour que, sachant d'une manière sûre à quelsserments ils avaient cru, ils aient bon courage. | 6 Ніч та вже наперед була відома батькам нашим, | щоб підбадьорились, знаючи певно, яким повірили присягам. |
| 7 Ton peuple attendit et le salut des justes et la perte des ennemis; | 7 Народ твій очікував | спасіння праведних і ворогів погуби. |
| 8 car, par la vengeance même que tu tiras de nos adversaires, tu nous glorifias en nous appelant à toi. | 8 Бо чим скарав ти наших противників, | тим нас прославив, покликавши до себе. |
| 9 Aussi les saints enfants des bons sacrifiaient-ils en secret et ils établirent d'un commun accordcette loi divine, que les saints partageraient également biens et périls; et ils entonnaient déjà les cantiques desPères. | 9 І священні діти добрих жертвували потайки | та однодушно встановили цей закон Божий: | що святі мають однаково й у щасті й у нещасті брати участь; | і наперед вже виспівували похвальних пісень батьківських. |
| 10 La clameur discordante de leurs ennemis faisait écho, et les accents plaintifs de ceux qui selamentaient sur leurs enfants se répandaient au loin. | 10 У відповідь їм лунав безладний крик ворогів | і голосіння тих, що плакали по дітях. |
| 11 Un même châtiment frappait esclave et maître, l'homme du peuple endurait les mêmessouffrances que le roi. | 11 Та сама кара впала на раба й на пана, | і простолюдець, як і цар, терпів те саме. |
| 12 Tous donc pareillement, frappés du même trépas, eurent des morts innombrables. Les vivants nesuffisaient plus aux funérailles, car, en un instant, leur plus précieuse descendance avait été détruite. | 12 Всі однаково мали безліч померлих однаковою смертю; | щоб їх поховати, не вистачало живих, | бо в одну мить загинули їхні щонайкращі діти. |
| 13 Ainsi, ceux que des sortilèges avaient rendus absolument incrédules confessèrent, devant la pertede leurs premiers-nés, que ce peuple était fils de Dieu. | 13 Отож ті, що через чари не вірили, | коли прийшла смерть на перворідних, | визнали, що цей народ — син Божий. |
| 14 Alors qu'un silence paisible enveloppait toutes choses et que la nuit parvenait au milieu de sacourse rapide, | 14 Тоді, як мирна тиша все повила, | і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу, |
| 15 du haut des cieux, ta Parole toute-puissante s'élança du trône royal, guerrier inexorable, au milieud'une terre vouée à l'extermination. Portant pour glaive aigu ton irrévocable décret, | 15 твоє всемогутнє слово з неба, з царських престолів, | як невблаганний воїн, грянуло в осередок пропащої країни, | несучи гострий меч — твій невідкличний наказ. |
| 16 elle s'arrêta et remplit de mort l'univers; elle touchait au ciel et se tenait sur la terre. | 16 Стало воно (там), і все сповнило смертю. | Воно торкалось неба і проходило землею. |
| 17 Alors brusquement des apparitions en des songes terribles les épouvantèrent, des peursinattendues les assaillirent. | 17 Тоді негайно збентежили їх примари страшних снів | і неуявленні страхи на них напали. |
| 18 Jetés à demi morts, l'un d'un côté, l'autre de l'autre, ils faisaient savoir pour quelle raison ilsmouraient, | 18 І хто б де не впав, простягнувшись напів мертвий, | — тим виявляв, що саме спричинило смерть. |
| 19 car les songes qui les avaient troublés les en avaient avertis d'avance, afin qu'ils ne périssent passans savoir pourquoi ils subissaient le mal. | 19 Бо сни, що їх тривожили, наперед це звістили, | щоб вони не загинули, не знавши, чому страждають так тяжко. |
| 20 Cependant l'épreuve de la mort atteignit aussi les justes et une multitude fut frappée au désert.Mais la colère ne dura pas longtemps, | 20 Однак і праведних спіткала проба смерти, | і сила їх загинула в пустині; | та гнів не був довготривалий, |
| 21 car un homme irréprochable se hâta de les défendre. Prenant les armes de son ministère, prière etencens expiatoire, il affronta le Courroux et mit un terme au fléau, montrant qu'il était ton serviteur. | 21 бо вмить за них почав битись муж бездоганний, | взявши своєї служби зброю, | — молитву і спокутний ладан, | — він протиставився гніву й поклав кінець нещастю, | чим довів, що він твій слуга. |
| 22 Il vainquit l'Animosité, non par la vigueur du corps, non par la puissance des armes; c'est par laparole qu'il eut raison de celui qui châtiait, en rappelant les serments faits aux Pères et les alliances. | 22 А подолав він те нещастя не міццю тіла, | ані силою якоїнебудь зброї, | але словом здержав того, що карав їх, | нагадавши клятьби й союзи з батьками. |
| 23 Alors que déjà les morts s'entassaient par monceaux, il s'interposa, arrêta la Colère, et lui barra lechemin des vivants. | 23 Бо як мерці один на одному вже купами лежали, | він став посередині, зупинив гнів, | і перетяв їм до живих дорогу. |
| 24 Car sur sa robe talaire était le monde entier, les noms glorieux des Pères étaient gravés sur lesquatre rangées de pierres, et sur le diadème de sa tête il y avait ta Majesté. | 24 На його ж довгій шаті був світ увесь, | слава батьків — вирита на чотирьох рядах каменів, | і твоя велич на діядемі, на голові в нього. |
| 25 Devant cela l'Exterminateur recula, il en eut peur; la seule expérience de la Colère suffisait. | 25 Від того згубник назад подався, злякався того, | бо сама проба гніву була вистачальна. |
