Evanđelje po Mateju 13

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Onoga dana Isus iziđe iz kuće i sjede uz more.	1 Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
2 I nagrnu k njemu silan svijet te je morao ući u lađu: sjede, a sve ono mnoštvo stajaše na obali.	2 І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.
3 I zborio im je mnogo u prispodobama: »Gle, iziđe sijač sijati.	3 Він говорив до них численними притчами, кажучи: «От вийшов сіяч сіяти.
4 I dok je sijao, nešto zrnja pade uz put, dođoše ptice i pozobaše ga.	4 І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.
5 Nešto opet pade na kamenito tlo, gdje nemaše dosta zemlje, i odmah izniknu jer nemaše duboke zemlje.	5 Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.
6 A kad sunce ogranu, izgorje i jer nemaše korijena, osuši se.	6 Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.
7 Nešto opet pade u trnje, trnje uzraste i uguši ga.	7 Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,
8 Nešto napokon pade na dobru zemlju i davaše plod: jedno stostruk, drugo šezdesetostruk, treće tridesetostruk.«	8 Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
9 »Tko ima uši, neka čuje!«	9 Хто має вуха, нехай слухає.»
10 I pristupe učenici pa ga zapitaju: »Zašto im zboriš u prispodobama?«	10 І приступили його учні й сказали до нього: «Чому ти притчами до них говориш?»
11 On im odgovori: »Zato što je vama dano znati otajstva kraljevstva nebeskoga, a njima nije dano.	11 А він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
12 Doista, onomu tko ima dat će se i obilovat će, a onomu tko nema oduzet će se i ono što ima.	12 Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
13 U prispodobama im zborim zato što gledajući ne vide i slušajući ne čuju i ne razumiju.«	13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
14 »Tako se ispunja na njima proroštvo Izaijino koje govori: Slušat ćete, slušati – i nećete razumjeti; gledat ćete, gledati – i nećete vidjeti!	14 На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, —
15 Jer usalilo se srce naroda ovoga: uši začepiše, oči zatvoriše da očima ne vide, ušima ne čuju, srcem ne razumiju te se ne obrate pa ih izliječim.	15 бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, — щоб я зцілив їх.
16 A blago vašim očima što vide, i ušima što slušaju.	16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують.
17 Zaista, kažem vam, mnogi su proroci i pravednici željeli vidjeti što vi gledate, ali nisu vidjeli; i čuti što vi slušate, ali nisu čuli.«	17 Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18 »Vi, dakle, poslušajte prispodobu o sijaču.	18 Слухайте, отже, притчу про сіяча.
19 Svakomu koji sluša Riječ o Kraljevstvu, a ne razumije, dolazi Zli te otima što mu je u srcu posijano. To je onaj uz put zasijan.	19 До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.
20 A zasijani na tlo kamenito – to je onaj koji čuje Riječ i odmah je s radošću prima,	20 А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,
21 ali nema u sebi korijena, nego je nestalan: kad zbog Riječi nastane nevolja ili progonstvo, odmah se pokoleba.	21 але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.
22 Zasijani u trnje – to je onaj koji sluša Riječ, ali briga vremenita i zavodljivost bogatstva uguše Riječ, te ona ostane bez ploda.	22 А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
23 Zasijani na dobru zemlju – to je onaj koji Riječ sluša i razumije, pa onda, dakako, urodi i daje: jedan stostruko, jedan šezdesetostruko, a jedan tridesetostruko.«	23 Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.»
24 Drugu im prispodobu iznese: »Kraljevstvo je nebesko kao kad čovjek posije dobro sjeme na svojoj njivi.	24 Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
25 Dok su njegovi ljudi spavali, dođe njegov neprijatelj, posije posred žita kukolj i ode.	25 Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
26 Kad usjev uzraste i isklasa, tada se pokaza i kukolj.	26 Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
27 Sluge pristupe domaćinu pa mu reknu: ‘Gospodaru, nisi li ti dobro sjeme posijao na svojoj njivi? Odakle onda kukolj?’	27 Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
28 On im odgovori: ‘Neprijatelj čovjek to učini.’ Nato mu sluge kažu: ‘Hoćeš li, dakle, da odemo pa da ga pokupimo?’	28 Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
29 A on reče: ‘Ne! Da ne biste sabirući kukolj iščupali zajedno s njim i pšenicu.	29 Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
30 Pustite nek oboje raste do žetve. U vrijeme žetve reći ću žeteocima: Pokupite najprije kukolj i svežite ga u snopove da se spali, a žito skupite u moju žitnicu.’«	30 Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.»
31 I drugu im prispodobu iznese: »Kraljevstvo je nebesko kao kad čovjek uze gorušičino zrno i posija ga na svojoj njivi.	31 Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
32 Ono je doduše najmanje od svega sjemenja, ali kad uzraste, veće je od svega povrća. Razvije se u stablo te dolaze ptice nebeske i gnijezde mu se po granama.«	32 Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.»
33 I drugu im kaza prispodobu: »Kraljevstvo je nebesko kao kad žena uze kvasac i zamijesi ga u tri mjere brašna dok sve ne uskisne.«	33 Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.» —
34 Sve je to Isus mnoštvu zborio u prispodobama. I ništa im nije zborio bez prispodoba –	34 щоб збулося сказане пророком: «Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.»
35 da se ispuni što je rečeno po proroku: Otvorit ću u prispodobama usta svoja, iznijet ću što je sakriveno od postanka svijeta.
36 Tada otpusti mnoštvo i uđe u kuću. Pristupe mu učenici govoreći: »Razjasni nam prispodobu o kukolju na njivi.«	36 Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.»
37 On odgovori: »Sijač dobroga sjemena jest Sin Čovječji.	37 А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий;
38 Njiva je svijet. Dobro sjeme sinovi su Kraljevstva, a kukolj sinovi Zloga.	38 поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого;
39 Neprijatelj koji ga posija jest đavao. Žetva je svršetak svijeta, a žeteoci anđeli.	39 ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели.
40 Kao što se kukolj sabire i ognjem sažiže, tako će biti na svršetku svijeta.	40 Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:
41 Sin će Čovječji poslati svoje anđele da pokupe iz njegova kraljevstva sve zavodnike i bezakonike	41 Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,
42 i bace ih u peć ognjenu, gdje će biti plač i škrgut zubi.	42 і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
43 Tada će pravednici zasjati poput sunca u kraljevstvu Oca svojega.« »Tko ima uši, neka čuje!«	43 І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
44 »Kraljevstvo je nebesko kao kad je blago skriveno na njivi: čovjek ga pronađe, sakrije, sav radostan ode, proda sve što ima i kupi tu njivu.«	44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.
45 »Nadalje, kraljevstvo je nebesko kao kad trgovac traga za lijepim biserjem:	45 Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.
46 pronađe jedan dragocjeni biser, ode, rasproda sve što ima i kupi ga.«	46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
47 »Nadalje, kraljevstvo je nebesko kao kad mreža bačena u more zahvati svakovrsne ribe.	47 Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.
48 Kad se napuni, izvuku je na obalu, sjednu i skupe dobre u posude, a loše izbace.	48 Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.
49 Tako će biti na svršetku svijeta. Izići će anđeli, odijeliti zle od pravednih	49 Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і
50 i baciti ih u peć ognjenu, gdje će biti plač i škrgut zubi.«	50 кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
51 »Jeste li sve ovo razumjeli?« Odgovore mu: »Jesmo.«	51 Чи ви це все зрозуміли?» — «Так!» — йому відповіли.
52 A on će im: »Stoga svaki pismoznanac upućen u kraljevstvo nebesko sličan je čovjeku domaćinu koji iz svoje riznice iznosi novo i staro.« Kad Isus završi sve ove prispodobe, ode odande.	52 Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.»
	53 Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
54 I dođe u svoj zavičaj. Naučavaše ih u njihovoj sinagogi te zapanjeni govorahu: »Odakle ovomu ta mudrost i te čudesne sile?	54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
55 Nije li ovo drvodjeljin sin? Nije li mu majka Marija, a braća Jakov, i Josip, i Šimun, i Juda?	55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?
56 I sestre mu nisu li sve među nama? Odakle mu sve to?«	56 І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?»
57 I sablažnjavahu se zbog njega. A Isus im reče: »Nije prorok bez časti doli u svom zavičaju i u svom domu.«	57 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.»