Суддів 7

¹ Уранці встав Єрувваал, тобто Гедеон, з усіма людьми, що були при ньому, та й отаборились коло Харод-джерела, а мідіянський табір стояв на північ від нього, коло горба Море, в долині.

² Господь сказав Гедеонові: «Забагато людей у тебе, і я не можу дати мідіян їм у руки, а то Ізраїль буде чванитися передо мною та говорити: моя, мовляв, рука вирятувала мене.

³ Оголоси, отже, людям голосно, щоб чули: Хто боязливий та полохливий, нехай собі повертається додому.» І повернулося з народу двадцять дві тисячі, а зосталось десять тисяч, коли Гедеон перевірив їх.

⁴ І сказав Господь Гедеонові: «Людей ще забагато. Веди їх до води, і я випробую їх там для тебе; про котрого скажу тобі: цей нехай іде з тобою, — той і йтиме; а про котрого скажу: цей нехай не йде, — той не піде з тобою.»

⁵ От і повів він людей до води. І сказав Господь Гедеонові: «Хто хлептатиме воду язиком, як хлепчуть собаки, того поставиш окремо; так само й того, хто стане навколішки, щоб пити.»

⁶ І налічено тих, що хлептали язиком, триста чоловік, всі ж інші ставали навколішки, щоб напитись води.

⁷ І сказав Господь Гедеонові: «Трьома сотнями, що хлептали воду, я врятую вас і дам мідіян тобі в руки, всі ж інші нехай собі йдуть кожен до себе додому.»

⁸ Взяли вони тоді припаси в людей і сурми їхні до себе, Гедеон же розпустив усіх ізраїльтян по шатрах, затримавши при собі триста чоловік. А табор мідіянський стояв унизу під ними, в долині.

⁹ Тієї самої ночі повелів Господь Гедеонові: «Спустись у табір, бо я віддаю тобі його в руки.

¹⁰ Якщо ж боїшся іти сам до нього, то піди туди з Пурою, твоїм джурою,

¹¹ і підслухай, що там говорять. Тоді наберешся духу та й нападеш на табір.» От і спустився він із Пурою, своїм джурою, близенько до військових чат, що були в таборі.

¹² Мідіяни ж, амалекитяни та сини сходу розташувались долі, мов сарана, стільки було їх, та й верблюдам їх не було числа, як піску на морськім березі — така безліч.

¹³ Підібравсь туди Гедеон і почув він, як розповідає один одному сон і каже: «Снивсь мені сон, що котилась ячмінна паляниця, отака кругляста, мідіянським табором, а докотившись до намету, вдарилась об нього так, що намет упав, перевернувся і розпався.»

¹⁴ Озвався другий: «Це ніщо інше, як меч Гедеона, сина Йоаша, ізраїльтянина. Віддав йому Бог мідіян і ввесь табір.»

¹⁵ Як же вчув Гедеон той сон і його тлумачення, вклонивсь обличчям до землі, повернувся до ізраїльського табору та й сказав: «Уставайте, бо Господь віддав мідіянський табір вам у руки!»

¹⁶ І розділивши триста чоловік на три загони, дав їм усім сурми та порожні глечики в руки, а в глечиках були каганці,

¹⁷ і звелів їм: «Глядіть на мене й робіть так, як я. Скоро я дістанусь до краю табору, ви зробите так, як зроблю я.

¹⁸ Я засурмлю разом з усіма, що будуть при мені, засурмите й ви так само з усіх боків навколо табору й гукнете: За Господа й за Гедеона!»

¹⁹ І от на початку середньої чати, коли щойно були змінили варту, продістався Гедеон із сотнею своєю до краю табору, і засурмили вони й порозбивали глечики, що були в руках їхніх.

²⁰ І засурмили три відділи й, розбивши глечики, схопили лівою рукою каганці, а правою сурми й закричали: «За Господа й за Гедеона!»

²¹ І стали вони кожен на своєму місці навкруги табору. В таборі ж усе заметушилось, закричало та й кинулось утікати.

²² І тоді, як ці триста сурмили, Господь обернув у всім таборі мечі кожного проти себе самих; і кинувсь табір урозтіч на Бет-Шітту, в напрямку до Церери, аж до берега Авел-Мехоли коло Таббату.

²³ І скликано ізраїльтян з Нафталі, з Ашера й з усього Манассії, і вони кинулись навздогінці за мідіянами.

²⁴ І розіслав Гедеон послів по всіх Ефраїм-горах з наказом: «Зійдіть із гір проти мідіян і перетніть їм переправу через воду Йордану аж до Бет-Бари.» Зібралися на поклик усі ефраїмії й зайняли броди вздовж Йордану аж до Бет-Бари.

²⁵ І полонили вони двох мідіянських князів, Орева і Зеева: і Орева вбили під Орев-скелею, а Зеева коло Зеев-винодавлі. І гнались далі за мідіянами. Голови ж Орева й Зеева принесли до Гедеона до той бік Йордану.