ІІ Корінтян 6

¹ Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно.

² Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер — час сприятливий, ось тепер — день спасіння.»

³ Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння;

⁴ але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах,

⁵ під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах,

⁶ у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові,

⁷ у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці,

⁸ у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві,

⁹ як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті;

¹⁰ як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.

¹¹ Уста наші, корінтяни, відкрились до вас! Серце наше поширилось.

¹² Вам у нас не тісно, тіснота — у вашім серці!

¹³ А ви взаємно, — мов до дітей говорю, — зробіть теж широким ваше серце!

¹⁴ Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою?

¹⁵ Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним?

¹⁶ Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом.

¹⁷ Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, — каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і я вас прийму.

¹⁸ Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками — каже Господь Вседержитель.