Левіт 25

¹ Господь сказав Мойсеєві на Синай-горі:

² «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Як прийдете в край, що я вам хочу дати, то нехай земля спочиває свою суботу Господеві.

³ Шість років засіватимеш своє попе і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них.

⁴ А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі, відпочинок на честь Господа; поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати.

⁵ Що само собою після останніх твоїх жнив виросте, не жатимеш, і грон у неповідтинаному твоєму винограднику не збиратимеш, рік цілковитого відпочинку буде для землі.

⁶ Те, що вродить земля сама під час відпочинку, буде вам на харч, тобі й рабові твоєму, й рабині твоїй, і наймитові твоєму, й комірникові твоєму, що в тебе перебувають,

⁷ і скотині твоїй, і звірині, що на твоїй землі, ввесь урожай піде на харч.

⁸ Відлічиш собі сім седмиць років, сім разів по сім років, так що час сімох седмиць років буде тобі сорок дев’ять років,

⁹ і повелиш сьомого місяця десятого дня місяця сурмити голосно в труби. В день покути повелите сурмити голосно в трубу по всій землі вашій;

¹⁰ і вважатимете за святий п’ятдесятий рік, і проголосите волю всім мешканцям краю. То буде ювілей для вас, і кожен повернеться в свою посілість і до роду свого.

¹¹ П’ятдесятий рік буде для вас ювілейним роком. Не будете сіяти, ані збирати того, що само вродиться, і не збиратимете з непрочищеного виноградинка,

¹² бо це ювілей, святий це час для вас; з поля їстимете врожай його.

¹³ В цей ювілейний рік кожен з вас нехай повертається до своєї посілости.

¹⁴ Якщо ти продаєш щонебудь своєму ближньому чи купуєш у свого ближнього, не кривдіть одне одного.

¹⁵ По числу років після ювілею купуватимеш у ближнього твого, а він продаватиме тобі за числом років жнив.

¹⁶ Що більше років, то більшу ціну йому поставиш, що менше років, то меншу ціну поставиш, бо число жнив він продає тобі.

¹⁷ Нехай ніхто не кривдить ближнього свого, бійся Бога свого, бо я — Господь, Бог ваш.

¹⁸ Якщо виконуватимете мої установи і пильнуватимете мої приписи, та здійснюватимете їх, то житимете в краю безпечно,

¹⁹ і земля даватиме плоди свої, і їстимете до наситу, і житимете на ній безпечно.

²⁰ Коли ж спитаєте: Що будемо їсти сьомого року, бож ми не будемо сіяти та не збиратимемо врожаю?

²¹ — то я зсилатиму на вас моє благословення в шостому році, щоб зародило на три роки.

²² А як посієте восьмого року, то їстимете ще з старого врожаю аж до дев’ятого року, — поки наступить новий урожай, ще їстимете зо старого.

²³ А землі не продаватимете назавжди, бо земля моя. Ви ж приходні й комірники в мене.

²⁴ Тим то по всім краю, де ваша власність, допустите право на викуп землі.

²⁵ Ось чому, коли твій брат зубожіє й продасть дещо зо своєї посілости, його близький родич може прийти з правом викупу й викупити, що продав брат його.

²⁶ А коли в когось нема викупника, а сам же він здобудеться на те, щоб викупити,

²⁷ то нехай порахує роки від продажу, і поверне решту (належности) тому, кому продав, і повернеться до своєї посілости.

²⁸ Коли ж він не спроможеться настільки, щоб звернути йому, то нехай продане буде аж до ювілейного року в того, хто купив; а як буде об’явлено ювілей, він повернеться до своєї посілости.

²⁹ Коли хтось продасть житловий дім в обведеному муром місті, то він матиме право викупу до кінця року від часу продажу; цілий рік матиме право викупу.

³⁰ Якщо ж не викупить до кінця повного року, то дім, що в обведеному муром місті, буде назавжди того, хто його купив і нащадків його; не буде вільним під час ювілею.

³¹ Хати по селах, що не обведені навколо муром, вважатимуться нарівні з полями, що в краю; вони матимуть право викупу і під час ювілею будуть звільнені.

³² Щождо міст левітів, то доми, Що будуть там їхньою власністю, можуть бути викуплені ними повсякчасно.

³³ А коли хто з левітів не викупить дому, що був проданий У місті їхньої власности, то дім під час ювілею буде вільний; доми бо в містах левітів — це їхня власність посеред синів Ізраїля.

³⁴ І вигони навкруги їхніх міст не можна продавати, бо це їхня віковічна власність.

³⁵ Якщо твій брат зубожіє й буде в злиднях у тебе, допоможи йому, наче б він був приходень або комірник, щоб він міг жити при тобі.

³⁶ Не братимеш від нього відсотків, ані лихви, а боятимешся Бога твого, й нехай брат твій живе при тобі.

³⁷ Грошей не позичатимеш йому на відсотки, і не даватимеш йому харчів на лихву:

³⁸ я — Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб дати вам Ханаан-землю, і бути в вас Богом.

³⁹ Коли брат твій зубожіє в тебе й продасться тобі, ти не присилуєш його до невільничої праці;

⁴⁰ нехай буде при тобі як наймит, як комірник, і нехай служить тобі до ювілейного року,

⁴¹ а тоді нехай відійде від тебе на волю, сам він і його діти, і нехай повертається до своєї родини, нехай повернеться й до посілости батьків своїх.

⁴² Бо вони мої слуги, що їх я вивів із Єгипетської землі; їх не можна продавати, як запродуують невільників.

⁴³ Не верховодитимеш над ним із суворістю, боятимешся Бога твого.

⁴⁴ Щодо раба та рабині тобі до послуг, то в народів, що навколо вас, набувайте собі раба та рабиню.

⁴⁵ Так само з дітей комірників, що перебувають у вас, і з їхніх сімей, що народились у вашім краю, можете собі купувати рабів і тримати їх собі як власність.

⁴⁶ Ви можете навіть зоставити їх вашим дітям після вас як власність у спадщині і назавжди послуговуватись ними; над братами ж вашими, дітьми Ізраїля, — не верховодитимете одне над одним із суворістю.

⁴⁷ Якщо чужинець або комірник, що перебуває коло тебе, забагатіє, брат же твій у нього заборгує та й продасться чужинцеві або комірникові, чи нащадкам родини чужинця,

⁴⁸ то після того, як продався, матиме право на викуп; хтонебудь із братів його може викупити його;

⁴⁹ або його дядько, або син дядька, або хтось із кревних, з його родини, може викупити його, або сам може викупитися, як його спромога.

⁵⁰ Він полічить із тим, хто купив його, від року, коли йому продався, аж до ювілейного року, і ціна, що за неї продався, буде відповідна до лічби років, немов би йшло про наємну заплату в нього.

⁵¹ Якщо ще багато років зостанеться, то відповідно до них та ціни, що за неї його куплено, поверне вартість свого викупу.

⁵² Коли ж мало років зостанеться до ювілейного року, то нехай, полічивши їх, відповідно до них заплатить викуп за себе.

⁵³ Як наймит, з року в рік, буде в нього; нехай не поводиться з ним суворо на твоїх очах.

⁵⁴ Коли ж не викупиться таким робом, то вийде на волю в ювілейнім році, сам він і діти його з ним,

⁵⁵ бо це мої раби — діти Ізраїля; вони мої раби, яких я вивів із землі Єгипетської: я — Господь, Бог ваш.