Ecclesiasticus 47

VULGATA	Біблія
1 Post hæc surrexit Nathan, propheta in diebus David.	1 А після нього почав Натан пророкувати за днів Давида.
2 Et quasi adeps separatus a carne, sic David a filiis Israël.	2 Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида — з-між синів Ізраїля.
3 Cum leonibus lusit quasi cum agnis, et in ursis similiter fecit sicut in agnis ovium, in juventute sua.	3 Він з левами бавивсь, як з козенятами, а з ведмедями — мов із ягнятами.
4 Numquid non occidit gigantem, et abstulit opprobrium de gente ?	4 Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й ізламав гординю Голіята?
5 In tollendo manum, saxo fundæ dejecit exsultationem Goliæ :	5 Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і той надав сили правиці його — вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого піднести.
6 nam invocavit Dominum omnipotentem, et dedit in dextera ejus tollere hominem fortem in bello, et exaltare cornu gentis suæ.	6 Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець:
7 Sic in decem millibus glorificavit eum : et laudavit eum in benedictionibus Domini, in offerendo illi coronam gloriæ :	7 він бо загладив ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши їхню міць аж по сьогодні.
8 contrivit enim inimicos undique, et extirpavit Philisthiim contrarios usque in hodiernum diem : contrivit cornu ipsorum usque in æternum.	8 У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця.
9 In omni opere dedit confessionem Sancto, et Excelso in verbo gloriæ.	9 Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім голосом спів милозвучний.
10 De omni corde suo laudavit Dominum : et dilexit Deum, qui fecit illum, et dedit illi contra inimicos potentiam :	10 Святам-празникам блиску надав він, досконало прикрасив чини врочисті: хвалили вони його ім’я святе, а святиня вже від ранку бриніла.
11 et stare fecit cantores contra altare, et in sono eorum dulces fecit modos.	11 Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його потугу, дав йому царський союз і слави престол в Ізраїлі.
12 Et dedit in celebrationibus decus, et ornavit tempora usque ad consummationem vitæ, ut laudarent nomen sanctum Domini, et amplificarent mane Dei sanctitatem.	12 Мудрий син по нім був: завдяки йому жив щасливо.
13 Dominus purgavit peccata ipsius, et exaltavit in æternum cornu ejus : et dedit illi testamentum regni, et sedem gloriæ in Israël.	13 Царював Соломон за мирних днів: дав йому Бог довколишній спокій, щоб він спорудив дім його імені й святилище йому приготував навіки.
14 Post ipsum surrexit filius sensatus, et propter illum dejecit omnem potentiam inimicorum.	14 Який же мудрий був ти замолоду, мов повноводна річка розуму!
15 Salomon imperavit in diebus pacis, cui subjecit Deus omnes hostes, ut conderet domum in nomine suo, et pararet sanctitatem in sempiternum. Quemadmodum eruditus es in juventute tua,	15 Землю покрила душа твоя: приповідками-загадками сповнив її ти.
16 et impletus es, quasi flumen, sapientia, et terram retexit anima tua.	16 Дальніх островів сягнула слава твоя: був єси люблений в мирі твоїм.
17 Et replesti in comparationibus ænigmata : ad insulas longe divulgatum est nomen tuum, et dilectus es in pace tua.	17 За твої пісні, приповідки, притчі, а й відповіді — країни тебе подивляли.
18 In cantilenis, et proverbiis, et comparationibus, et interpretationibus, miratæ sunt terræ :	18 В ім’я Господа Бога, що зветься Богом Ізраїля, зібрав ти золота, мов цини, срібла згромадив, мов олива.
19 et in nomine Domini Dei, cui est cognomen Deus Israël.	19 Та прихиляв ти жінкам свої боки, то й став еси рабом власного тіла.
20 Collegisti quasi auricalcum aurum, et ut plumbum complesti argentum :	20 Поклав єси пляму на власну славу, осквернив своє потомство, гнів на власних дітей навів і біль пекучий — на своїх нащадків.
21 et inclinasti femora tua mulieribus : potestatem habuisti in corpore tuo.	21 Постала тоді подвійна влада: з Ефраїму вийшло бунтівниче царство.
22 Dedisti maculam in gloria tua, et profanasti semen tuum, inducere iracundiam ad liberos tuos, et incitari stultitiam tuam :	22 Та Господь милосердя не залишить, жадного зо слів своїх не порушить, дітей свого вибранця не занапастить, потомків того, кого любив, не знищить, — тим то й дав він Якову останок, а Давидові корінь, з якого він вийшов.
23 ut faceres imperium bipartitum, et ex Ephraim imperare imperium durum.	23 І спочив Соломон із своїми батьками, потомка з свого роду лишивши по собі, — найбезумнішого з народу, позбавленого глузду: Ровоама, що звів народ своєю радою.
24 Deus autem non derelinquet misericordiam suam : et non corrumpet, nec delebit opera sua, neque perdet a stirpe nepotes electi sui, et semen ejus qui diligit Dominum non corrumpet.	24 А й Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля у гріх і показав Ефраїмові нечестиву дорогу: гріхи їхні так помножились, що їх з власної землі вигнано.
25 Dedit autem reliquum Jacob, et David de ipsa stirpe.	25 І ласі були вони на всяке зло, поки не впала кара на них.
26 Et finem habuit Salomon cum patribus suis.
27 Et dereliquit post se de semine suo, gentis stultitiam,
28 et imminutum a prudentia, Roboam, qui avertit gentem consilio suo :
29 et Jeroboam filium Nabat, qui peccare fecit Israël, et dedit viam peccandi Ephraim : et plurima redundaverunt peccata ipsorum.
30 Valde averterunt illos a terra sua.
31 Et quæsivit omnes nequitias, usque dum perveniret ad illos defensio, et ab omnibus peccatis liberavit eos.