Proverbia 18

VULGATA	Біблія
1 Occasiones quærit qui vult recedere ab amico : omni tempore erit exprobrabilis.	1 Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.
2 Non recipit stultus verba prudentiæ, nisi ea dixeris quæ versantur in corde ejus.	2 Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.
3 Impius, cum in profundum venerit peccatorum, contemnit ; sed sequitur eum ignominia et opprobrium.	3 Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.
4 Aqua profunda verba ex ore viri, et torrens redundans fons sapientiæ.	4 Глибокі води — слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.
5 Accipere personam impii non est bonum, ut declines a veritate judicii.	5 Воно не добре — вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.
6 Labia stulti miscent se rixis, et os ejus jurgia provocat.	6 Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.
7 Os stulti contritio ejus, et labia ipsius ruina animæ ejus.	7 Уста безумного — його руїна; | губи його — сіть на його душу.
8 Verba bilinguis quasi simplicia, et ipsa perveniunt usque ad interiora ventris. Pigrum dejicit timor ; animæ autem effeminatorum esurient.	8 Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.
9 Qui mollis et dissolutus est in opere suo frater est sua opera dissipantis.	9 Недбалий у своїй роботі | — руїнника брат рідний.
10 Turris fortissima nomen Domini ; ad ipsum currit justus, et exaltabitur.	10 Ім’я Господнє — міцна башта: | праведник утече до неї — і безпечний.
11 Substantia divitis urbs roboris ejus, et quasi murus validus circumdans eum.	11 Багатого достатки — його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.
12 Antequam conteratur, exaltatur cor hominis, et antequam glorificetur, humiliatur.	12 Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою — покора.
13 Qui prius respondet quam audiat, stultum se esse demonstrat, et confusione dignum.	13 Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.
14 Spiritus viri sustentat imbecillitatem suam ; spiritum vero ad irascendum facilem quis poterit sustinere ?	14 Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?
15 Cor prudens possidebit scientiam, et auris sapientium quærit doctrinam.	15 Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.
16 Donum hominis dilatat viam ejus, et ante principes spatium ei facit.	16 Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.
17 Justus prior est accusator sui : venit amicus ejus, et investigabit eum.	17 Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.
18 Contradictiones comprimit sors, et inter potentes quoque dijudicat.	18 Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.
19 Frater qui adjuvatur a fratre quasi civitas firma, et judicia quasi vectes urbium.	19 Уражений брат — немов місто-твердиня, | і чвари — немов засуви в замку.
20 De fructu oris viri replebitur venter ejus, et genimina labiorum ipsius saturabunt eum.	20 Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.
21 Mors et vita in manu linguæ ; qui diligunt eam comedent fructus ejus.	21 Смерть і життя — у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.
22 Qui invenit mulierem bonam invenit bonum, et hauriet jucunditatem a Domino. Qui expellit mulierem bonam expellit bonum ; qui autem tenet adulteram stultus est et impius.	22 Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.
23 Cum obsecrationibus loquetur pauper, et dives effabitur rigide.	23 Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.
24 Vir amabilis ad societatem magis amicus erit quam frater.	24 Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.