Lamentazioni (ارميا) 5

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 اذكر يا رب ماذا صار لنا. اشرف وانظر الى عارنا.	1 Згадай, о Господи, що сталося з нами! Глянь, подивись на наругу нашу!
2 قد صار ميراثنا للغرباء. بيوتنا للاجانب.	2 Спадщина наша припала зайдам, доми наші — чужинцям.
3 صرنا ايتاما بلا اب. امهاتنا كارامل.	3 Ми сироти без батька, і, а наші матері немов удовиці.
4 شربنا ماءنا بالفضة. حطبنا بالثمن يأتي.	4 Воду нашу за гроші п’ємо, дрова наші набуваємо за плату.
5 على اعناقنا نضطهد. نتعب ولا راحة لنا.	5 Ярмо в нас на шиї, нами поганяють; працюємо, нема нам відпочинку.
6 اعطينا اليد للمصريين والاشوريين لنشبع خبزا.	6 Ми до Єгипту простягаєм руку та до Ашшуру, щоб насититись хлібом.
7 آباؤنا اخطأوا وليسوا بموجودين ونحن نحمل آثامهم.	7 Батьки наші згрішили, та їх нема вже, а ми несемо кару за їхні беззаконства.
8 عبيد حكموا علينا. ليس من يخلص من ايديهم.	8 Раби над нами вередують, і нікому нас визволити з їхніх рук.
9 بانفسنا نأتي بخبزنا من جرى سيف البرية.	9 Ціною нашого життя здобуваємо хліб свій, наражені мечеві пустині.
10 جلودنا اسودّت كتنور من جرى نيران الجوع.	10 Шкіра на нас, як піч, гаряча від пекучої голоднечі.
11 اذلوا النساء في صهيون العذارى في مدن يهوذا.	11 Жінок знечещено в Сіоні, дівчат — у містах юдейських.
12 الرؤساء بايديهم يعلقون ولم تعتبر وجوه الشيوخ.	12 Повішено князів їхніми руками, обличчя старших не поважано.
13 اخذوا الشبان للطحن والصبيان عثروا تحت الحطب.	13 Хлопці носили жорна, а діти спотикались під дровами.
14 كفت الشيوخ عن الباب والشبان عن غنائهم.	14 Старші в воротях уже більш не сідають, хлопці вже більш не бавляться.
15 مضى فرح قلبنا صار رقصنا نوحا.	15 Погасла радість у нашім серці, танки наші на жалобу змінились.
16 سقط اكليل راسنا. ويل لنا لاننا قد اخطأنا.	16 Вінець упав з голови в нас. Ой, горе нам, бо ми згрішили!
17 من اجل هذا حزن قلبنا. من اجل هذه اظلمت عيوننا.	17 От чому серце ниє у нас, ось чому в очах у нас потемніло.
18 من اجل جبل صهون الخرب. الثعالب ماشية فيه.	18 Бо гора Сіон опустіла, лисиці бродять по ній!
19 انت يا رب الى الابد تجلس. كرسيك الى دور فدور.	19 Ти ж, Господи, повіки перебуваєш; престол твій з роду й до роду.
20 لماذا تنسانا الى الابد وتتركنا طول الايام.	20 Чому ти нас назавжди забуваєш і нас так надовго покидаєш?
21 ارددنا يا رب اليك فنرتد. جدد ايامنا كالقديم.	21 Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось: обнови наші дні, як було колись.
22 هل كل الرفض رفضتنا هل غضبت علينا جدا	22 Невже ти зовсім нас відкинув, на нас без міри прогнівався?