Psalms 78

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 A Psalm of Asaph. O God, the Gentiles have entered into your inheritance; they have polluted your holy temple. They have set Jerusalem as a place to tend fruit trees.	1 Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!
2 They have placed the dead bodies of your servants as food for the birds of the sky, the flesh of your saints for the beasts of the earth.	2 Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.
3 They have poured out their blood like water all around Jerusalem, and there was no one who would bury them.	3 Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,
4 We have become a disgrace to our neighbors, an object of ridicule and mockery to those who are around us.	4 не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.
5 How long, O Lord? Will you be angry until the end? Will your zeal be kindled like a fire?	5 Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;
6 Pour out your wrath among the Gentiles, who have not known you, and upon the kingdoms that have not invoked your name.	6 щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.
7 For they have devoured Jacob, and they have desolated his place.	7 Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;
8 Do not remember our iniquities of the past. May your mercies quickly intercept us, for we have become exceedingly poor.	8 не були, як батьки їхні, — поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.
9 Help us, O God, our Savior. And free us, Lord, for the glory of your name. And forgive us our sins for the sake of your name.	9 Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.
10 Let them not say among the Gentiles, “Where is their God?” And may your name become known among the nations before our eyes. For the retribution of your servants’ blood, which has been poured out:	10 Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;
11 may the groans of the shackled enter before you. According to the greatness of your arm, take possession of the sons of those who have been killed.	11 діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.
12 And repay our neighbors sevenfold within their sinews. It is the reproach of the same ones who brought reproach against you, O Lord.	12 Дивні діла зробив він перед їхніми батьками, в землі Єгипетській, на полі Цоан.
13 But we are your people and the sheep of your pasture: we will give thanks to you in all ages. From generation to generation, we will announce your praise.	13 Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.
	14 Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.
	15 Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.
	16 Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.
	17 Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
	18 І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
	19 І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
	20 Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м’яса?»
	21 Тому, почувши те, Господь розгнівавсь, і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
	22 Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
	23 І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
	24 і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
	25 Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.
	26 І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.
	27 Пустив на них дощем, як порох, м’яса, і мов пісок морський, птаство пернате.
	28 І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.
	29 Їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.
	30 Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,
	31 як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.
	32 Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.
	33 Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.
	34 Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.
	35 І згадували, що Бог — їхня скеля, що Бог Всевишній — їхній Відкупитель.
	36 Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.
	37 Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.
	38 Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.
	39 Згадав він, що вони — лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.
	40 Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!
	41 Потім знов спокушували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.
	42 Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,
	43 як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.
	44 Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.
	45 Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.
	46 Віддав гусені врожай їхній, і сарані — їхню працю.
	47 Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні — памороззю.
	48 Віддав градові їхню скотину, їхні отари — блискавицям.
	49 Послав на них жар свого гніву, — обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.
	50 Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.
	51 Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.
	52 І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.
	53 Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.
	54 Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.
	55 Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.
	56 Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.
	57 І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.
	58 Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.
	59 Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.
	60 Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.
	61 Він видав у неволю свою силу, і славу свою — у ворожі руки.
	62 Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.
	63 Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.
	64 Священики їхні під мечем упали, — і не плакали вдовиці.
	65 Тоді Господь мов зо сну пробудився, неначе витязь, вином одолілий.
	66 І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.
	67 І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.
	68 Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.
	69 І збудував, мов небо, свою святиню, — як землю, що заснував її повіки.
	70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.
	71 Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля — свою спадщину.
	72 І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.