Wisdom 2

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 For the ungodly said, reasoning with themselves, but not aright, Our life is short and tedious, and in the death of a man there is no remedy: neither was there any man known to have returned from the grave.	1 Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.
2 For we are born at all adventure: and we shall be hereafter as though we had never been: for the breath in our nostrils is as smoke, and a little spark in the moving of our heart:	2 Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим — віддих у наших ніздрях, | а думка — іскра, коли б’ється наше серце.
3 Which being extinguished, our body shall be turned into ashes, and our spirit shall vanish as the soft air,	3 Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт.
4 And our name shall be forgotten in time, and no man shall have our works in remembrance, and our life shall pass away as the trace of a cloud, and shall be dispersed as a mist, that is driven away with the beams of the sun, and overcome with the heat thereof.	4 І наше ім’я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита.
5 For our time is a very shadow that passeth away; and after our end there is no returning: for it is fast sealed, so that no man cometh again.	5 Наш вік — тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто.
6 Come on therefore, let us enjoy the good things that are present: and let us speedily use the creatures like as in youth.	6 Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва.
7 Let us fill ourselves with costly wine and ointments: and let no flower of the spring pass by us:	7 Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт!
8 Let us crown ourselves with rosebuds, before they be withered:	8 І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів’яли!
9 Let none of us go without his part of our voluptuousness: let us leave tokens of our joyfulness in every place: for this is our portion, and our lot is this.	9 Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля.
10 Let us oppress the poor righteous man, let us not spare the widow, nor reverence the ancient gray hairs of the aged.	10 Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого!
11 Let our strength be the law of justice: for that which is feeble is found to be nothing worth.	11 Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне.
12 Therefore let us lie in wait for the righteous; because he is not for our turn, and he is clean contrary to our doings: he upbraideth us with our offending the law, and objecteth to our infamy the transgressings of our education.	12 Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання;
13 He professeth to have the knowledge of God: and he calleth himself the child of the Lord.	13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую.
14 He was made to reprove our thoughts.	14 Він — утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього.
15 He is grievous unto us even to behold: for his life is not like other men's, his ways are of another fashion.	15 Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька.
16 We are esteemed of him as counterfeits: he abstaineth from our ways as from filthiness: he pronounceth the end of the just to be blessed, and maketh his boast that God is his father.	16 Для нього ми — та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька.
17 Let us see if his words be true: and let us prove what shall happen in the end of him.	17 Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець.
18 For if the just man be the son of God, he will help him, and deliver him from the hand of his enemies.	18 Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників.
19 Let us examine him with despitefulness and torture, that we may know his meekness, and prove his patience.	19 Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість.
20 Let us condemn him with a shameful death: for by his own saying he shall be respected.	20 Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.»
21 Such things they did imagine, and were deceived: for their own wickedness hath blinded them.	21 Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила.
22 As for the mysteries of God, they kn ew them not: neither hoped they for the wages of righteousness, nor discerned a reward for blameless souls.	22 Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних.
23 For God created man to be immortal, and made him to be an image of his own eternity.	23 Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи.
24 Nevertheless through envy of the devil came death into the world: and they that do hold of his side do find it.	24 А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать.