Євреїв 2

¹ Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги.

² Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару,

³ то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

⁴ коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

⁵ Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо.

⁶ Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?

⁷ Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю.

⁸ Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене,

⁹ а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.

¹⁰ Годилось бо йому, — заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, — вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.

¹¹ Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами,

¹² коли каже: «Я звіщу ім’я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.»

¹³ І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.»

¹⁴ А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола,

¹⁵ і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві.

¹⁶ Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама.

¹⁷ Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу.

¹⁸ Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.