Salmos 44

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Del maestro de coro. De los hijos de Coré. Poema.	1 Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.
2 Oh Dios, nuestros padres nos contaron, y por eso llegó a nuestros oídos, la obra que hiciste antiguamente,	2 Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.
3 con tu propia mano, cuando ellos vivían. Tú expulsaste a las naciones para plantarlos a ellos; y para hacerlos crecer, destruiste a los pueblos.	3 Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.
4 No ocuparon la tierra con su espada ni su brazo les obtuvo la victoria: fue tu mano derecha y tu brazo, fue la luz de tu rostro, porque los amabas.	4 Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.
5 Eras tú, mi Rey y mi Dios, el que decidía las victorias de Jacob:	5 Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.
6 con tu auxilio embestimos al enemigo y en tu Nombre aplastamos al agresor.	6 Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.
7 Porque yo no confiaba en mi arco ni mi espada me dio la victoria:	7 Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;
8 tú nos salvaste de nuestros enemigos y confundiste a nuestros adversarios.	8 але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.
9 Dios ha sido siempre nuestro orgullo: damos gracias a tu Nombre eternamente.	9 Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.
10 Pero ahora nos rechazaste y humillaste: dejaste de salir con nuestro ejército,	10 Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.
11 nos hiciste retroceder ante el enemigo y nuestros adversarios nos saquearon.	11 Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.
12 Nos entregaste como ovejas al matadero y nos dispersaste entre las naciones;	12 Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.
13 vendiste a tu pueblo por nada, no sacaste gran provecho de su venta.	13 Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.
14 Nos expusiste a la burla de nuestros vecinos, a la risa y al escarnio de los que nos rodean;	14 Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.
15 hiciste proverbial nuestra desgracia y los pueblos nos hacen gestos de sarcasmo.	15 Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.
16 Mi oprobio está siempre ante mí y mi rostro se cubre de vergüenza,	16 Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває
17 por los gritos de desprecio y los insultos, por el enemigo sediento de venganza.	17 від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.
18 ¡Y todo esto nos ha sobrevenido sin que nos hayamos olvidado de ti, sin que hayamos traicionado tu alianza!	18 Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,
19 Nuestro corazón no se volvió atrás ni nuestros pasos se desviaron de tu senda,	19 і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,
20 como para que nos aplastaras en un lugar desierto y nos cubrieras de tinieblas.	20 коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
21 Si hubiéramos olvidado el nombre de nuestro Dios y recurrido a un dios extraño,	21 Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
22 Dios lo habría advertido, porque él conoce los secretos más profundos.	22 то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.
23 Por tu causa nos dan muerte sin cesar y nos tratan como a ovejas que van al matadero.	23 Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
24 ¡Despierta, Señor! ¿Por qué duermes? ¡Levántate, no nos rechaces para siempre!	24 Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
25 ¿Por qué ocultas tu rostro y te olvidas de nuestra desgracia y opresión?	25 Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
26 Estamos hundidos en el polvo, nuestro cuerpo está pegado a la tierra.	26 Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.
27 ¡Levántate, ven a socorrernos; líbranos por tu misericordia!	27 Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.