Giobbe (ايوب) 16

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 فاجاب ايوب وقال	1 Заговорив Іов і мовив:
2 قد سمعت كثيرا مثل هذا. معزون متعبون كلكم.	2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
3 هل من نهاية لكلام فارغ. او ماذا يهيجك حتى تجاوب.	3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 انا ايضا استطيع ان اتكلم مثلكم لو كانت انفسكم مكان نفسي وان اسرد عليكم اقوالا وأنغض راسي اليكم.	4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
5 بل كنت اشددكم بفمي وتعزية شفتيّ تمسككم	5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
6 ان تكلمت لم تمتنع كآبتي. وان سكت فماذا يذهب عني.	6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.
7 انه الآن ضجّرني. خربت كل جماعتي.	7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
8 قبضت عليّ. وجد شاهد. قام عليّ هزالي يجاوب في وجهي.	8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
9 غضبه افترسني واضطهدني. حرّق عليّ اسنانه. عدوي يحدد عينيه عليّ.	9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
10 فغروا عليّ افواههم. لطموني على فكّي تعييرا. تعاونوا عليّ جميعا.	10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
11 دفعني الله الى الظالم وفي ايدي الاشرار طرحني.	11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
12 كنت مستريحا فزعزعني وامسك بقفاي فحطمني ونصبني له غرضا.	12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
13 احاطت بي رماته. شق كليتيّ ولم يشفق. سفك مرارتي على الارض.	13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
14 يقتحمني اقتحاما على اقتحام. يعدو عليّ كجبار.	14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
15 خطت مسحا على جلدي ودسست في التراب قرني.	15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
16 احمر وجهي من البكاء وعلى هدبي ظل الموت.	16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —
17 مع انه لا ظلم في يدي وصلاتي خالصة	17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
18 يا ارض لا تغطي دمي ولا يكن مكان لصراخي.	18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.
19 ايضا الآن هوذا في السموات شهيدي وشاهدي في الاعالي.	19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
20 المستهزئون بي هم اصحابي. لله تقطر عيني	20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
21 لكي يحاكم الانسان عند الله كابن آدم لدى صاحبه.	21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
22 اذا مضت سنون قليلة اسلك في طريق لا اعود منها	22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»