Job 16

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Job spoke next. He said:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 How often have I heard al this before! What sorry comforters you are!	2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
3 'When wil these windy arguments be over?' or again, 'What sickness drives you to defend yourself?'	3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 Oh yes! I too could talk as you do, if you were in my place; I could overwhelm you with speeches,shaking my head over you,	4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
5 and speak words of encouragement, and then have no more to say.	5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
6 When I speak, my suffering does not stop; if I say nothing, is it in any way reduced?	6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.
7 And now it is driving me to distraction; you have struck my whole acquaintanceship with horror,	7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
8 now it rounds on me, my slanderer has now turned witness, he appears against me, accusing me faceto face;	8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
9 his anger tears and hounds me with gnashing teeth. My enemies look daggers at me,	9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
10 and open gaping jaws. Their sneers strike like slaps in the face; and they all set on me at once.	10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
11 Yes, God has handed me over to the godless, and cast me into the hands of the wicked.	11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
12 I was living at peace, until he made me totter, taking me by the neck to shatter me. He has set me upas his target:	12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
13 he shoots his arrows at me from all sides, pitilessly pierces my loins, and pours my gal out on theground.	13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
14 Breach after breach he drives through me, charging on me like a warrior.	14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
15 I have sewn sackcloth over my skin, thrown my forehead in the dust.	15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
16 My face is red with tears, and shadow dark as death covers my eyelids.	16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —
17 Nonetheless, my hands are free of violence, and my prayer is pure.	17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
18 Cover not my blood, O earth, and let my cry mount without cease!	18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.
19 Henceforth I have a witness in heaven, my defender is there on high.	19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
20 Interpreter of my thoughts there with God, before whom flow my tears,	20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
21 let my anguish plead the cause of a man at grips with God, just as a man might defend his fel ow.	21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
22 For the years of my life are numbered, and I am leaving by the road of no return.	22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»