Judges 2

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 An angel of the LORD went up from Gilgal to Bochim and said, "It was I who brought you up from Egypt and led you into the land which I promised on oath to your fathers. I said that I would never break my covenant with you,	1 Зійшов ангел Господній з Гілгалу в Бохім і сказав: «Вивів я вас із Єгипту й привів у землю, про яку заприсяг був вашим батькам і обітував: я сказав був: Не зламаю мого союзу з вами повіки.
2 but that you were not to make a pact with the inhabitants of this land, and you were to pull down their altars. Yet you have not obeyed me. What did you mean by this?	2 Ви бо не сміли укладати союзу з мешканцями цього краю, але повинні були руйнувати їхні жертовники. Та, проте, ви голосу мого не послухалися. Що ви вчинили?
3 For now I tell you, I will not clear them out of your way; they shall oppose you and their gods shall become a snare for you."	3 Тож і кажу: не проганятиму я їх перед вами, і вони будуть для вас ворогами, а їхні боги для вас сільцем.»
4 When the angel of the LORD had made these threats to all the Israelites, the people wept aloud;	4 Як же промовив ангел Господній ці слова до синів Ізраїля, заходився народ плакати уголос.
5 and so that place came to be called Bochim. They offered sacrifice there to the LORD.	5 Тому й названо те місто — Бохім. Й жертвували вони там Господеві.
6 When Joshua dismissed the people, each Israelite went to take possession of his own hereditary land.	6 Як же відпустив Ісус народ, пішли сини Ізраїля кожний до свого спадкоємства, щоб посісти свою землю,
7 The people served the LORD during the entire lifetime of Joshua, and of those elders who outlived Joshua and who had seen all the great work which the LORD had done for Israel.	7 і служив народ Господеві увесь час за Ісуса, і ввесь час за старших, які попереживали віком Ісуса й які бачили всі великі дії Господні, які він учинив Ізраїлеві.
8 Joshua, son of Nun, the servant of the LORD, was a hundred and ten years old when he died;	8 І вмер Ісус Навин, слуга Господній, на сто десятім році віку.
9 and they buried him within the borders of his heritage at Timnath-heres in the mountain region of Ephraim north of Mount Gaash.	9 І поховали його в межах його наділу в Тімнат-Хересі, на Ефраїм-горі, на півночі від Гааш-гори.
10 But once the rest of that generation were gathered to their fathers, and a later generation arose that did not know the LORD, or what he had done for Israel,	10 Та й увесь той рід відійшов також до батьків своїх, а після них прийшов рід інший, що не знав Господа та діл його, що він вчинив для Ізраїля.
11 the Israelites offended the LORD by serving the Baals.	11 Тож і почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не довподоби, й служити Ваалові.
12 Abandoning the LORD, the God of their fathers, who had led them out of the land of Egypt, they followed the other gods of the various nations around them, and by their worship of these gods provoked the LORD.	12 Покинули вони Господа, Бога батьків їхніх, що вивів їх з Єгипту, й стали ходити за іншими богами, богами народів, що жили навкруги них, і стали покланятися їм та тим гнівити Господа.
13 Because they had thus abandoned him and served Baal and the Ashtaroth,	13 Покинули вони Господа й почали служити Ваалові та Астарті.
14 the anger of the LORD flared up against Israel, and he delivered them over to plunderers who despoiled them. He allowed them to fall into the power of their enemies round about whom they were no longer able to withstand.	14 Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав він їх у руки грабіжникам, що грабували їх, і віддав їх у руки ворогам їхнім навкруги, так що вони не здолали більше устоятись перед своїми ворогами.
15 Whatever they undertook, the LORD turned into disaster for them, as in his warning he had sworn he would do, till they were in great distress.	15 Куди вони не виступали, рука Господня була проти них, їм на нещастя, як Господь був сказав і як Господь був присягавсь їм. І стало їм вельми скрутно.
16 Even when the LORD raised up judges to deliver them from the power of their despoilers,	16 І настановив тоді Господь суддів, що рятували їх з рук їхніх грабіжників.
17 they did not listen to their judges, but abandoned themselves to the worship of other gods. They were quick to stray from the way their fathers had taken, and did not follow their example of obedience to the commandments of the LORD.	17 Тільки ж бо вони й суддів своїх не слухали, а блудували за чужими богами й поклонялися їм. Притьмом звернули з дороги, що нею ходили батьки їхні, слухаючи заповідей Господніх, — не так вони чинили.
18 Whenever the LORD raised up judges for them, he would be with the judge and save them from the power of their enemies as long as the judge lived; it was thus the LORD took pity on their distressful cries of affliction under their oppressors.	18 Коли Господь настановляв їм суддів, то Господь був із суддею і рятував їх з рук ворогів їхніх, покіль жив на світі суддя, бо милосердився Господь над їхніми стогонами, що завдавали їм напасники та гнобителі їхні.
19 But when the judge died, they would relapse and do worse than their fathers, following other gods in service and worship, relinquishing none of their evil practices or stubborn conduct.	19 Як же вмирав суддя, то вони знову витворяли ще гірше, ніж батьки їхні, ходивши слідами за іншими богами, щоб їм служити та й їм покланятися. Нічого не позбулися з їхніх поганих вчинків, ані з їхньої упертої поведінки.
20 In his anger toward Israel the LORD said, "Inasmuch as this nation has violated my covenant which I enjoined on their fathers, and has disobeyed me,	20 Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, й він мовив: «Що цей люд нарушив мій союз, який я постановив був з їхніми батьками, і голосу мого не послухався,
21 I for my part will not clear away for them any more of the nations which Joshua left when he died."	21 то й я не проганятиму більше ні одного з тих народів, що зоставив (на місці) Ісус, коли вмирав, —
22 Through these nations the Israelites were to be made to prove whether or not they would keep to the way of the LORD and continue in it as their fathers had done;	22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи буде він пильнувати путь Господню та ходити нею, як пильнували їх батьки, чи ні.»
23 therefore the LORD allowed them to remain instead of expelling them immediately, or delivering them into the power of Israel.	23 Ось чому Господь зоставив ті народи, не знищив їх відразу й не віддав їх Ісусові у руки.