Римлян 14

¹ Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки.

² Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину.

³ Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв.

⁴ Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.

⁵ Один відрізняє день від дня, для іншого ж — кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки.

⁶ Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові.

⁷ Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе:

⁸ бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні.

⁹ На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

¹⁰ Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим,

¹¹ бо написано: «Як живу я, — каже Господь, — кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.»

¹² Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.

¹³ Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав.

¹⁴ Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте.

¹⁵ Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов’ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос.

¹⁶ Не виставляйте вашого добра на зневагу.

¹⁷ Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

¹⁸ Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби.

¹⁹ Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування.

²⁰ Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу.

²¹ Добре не їсти м’яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б.

²² Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити.

²³ А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, — гріх.