Марко 7

¹ Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.

² І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, —

³ бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,

⁴ і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, —

⁵ отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?

⁶ Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;

⁷ та вони марно мене почитають, навчаючи наук — наказів людських.

⁸ Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.

⁹ І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.

¹⁰ Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і — хто проклинає батька або матір — смерть такому!

¹¹ А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері — корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, —

¹² тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.

¹³ Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, — та й чимало іншого такого чините!

¹⁴ І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте!

¹⁵ Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.

¹⁶ Хто має вуха слухати, хай слухає!

¹⁷ І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.

¹⁸ А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,

¹⁹ — воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими.

²⁰ Далі казав: Те, що виходить з людини, — те осквернює людину.

²¹ З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,

²² перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.

²³ Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину.

²⁴ І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.

²⁵ Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.

²⁶ Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.

²⁷ Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам. —

²⁸ Вона ж озвалась та й каже йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях.

²⁹ І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.

³⁰ Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, — біс вийшов.

³¹ І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.

³² І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.

³³ І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;

³⁴ а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся!

³⁵ І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав’язі його язика, і почав він виразно говорити.

³⁶ І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.

³⁷ І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову — німим.