Даниїл 3

¹ Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.

² І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.

³ І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.

⁴ Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:

⁵ Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.

⁶ А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»

⁷ Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.

⁸ Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.

⁹ Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!

¹⁰ Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;

¹¹ а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.

¹² Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю — Седрах, Мисах та Авденаго, — ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»

¹³ Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя.

¹⁴ Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?

¹⁵ Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити — гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»

¹⁶ Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.

¹⁷ Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,

¹⁸ а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»

¹⁹ Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,

²⁰ і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.

²¹ І зараз же їх зв’язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.

²² Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум’я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.

²³ Ці ж троє мужів — Седрах, Мисах та Авденаго — впали в піч, розпалену вогнем, зв’язані.

²⁴ І ходили вони серед полум’я, хваливши Бога й благословивши Господа.

²⁵ Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:

²⁶ «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім’я твоє преславне на всі віки;

²⁷ бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі — правдиві.

²⁸ Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.

²⁹ Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.

³⁰ Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.

³¹ І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, — ти присудом учинив правдивим.

³² Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.

³³ І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.

³⁴ Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.

³⁵ Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,

³⁶ яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.

³⁷ О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.

³⁸ Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.

³⁹ Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,

⁴⁰ так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.

⁴¹ І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо — не сороми ж нас!

⁴² Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.

⁴³ Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!

⁴⁴ Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб’ється їхня сила!

⁴⁵ Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»

⁴⁶ Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,

⁴⁷ так що полум’я піднялось на 49 ліктів поверх печі,

⁴⁸ і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.

⁴⁹ Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі

⁵⁰ і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.

⁵¹ Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:

⁵² «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім’я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.

⁵³ Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.

⁵⁴ Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.

⁵⁵ Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.

⁵⁶ Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.

⁵⁷ Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

⁵⁸ Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки.

⁵⁹ Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁰ Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶¹ Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶² Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶³ Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки.

⁶⁴ Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁵ Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁶ Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁷ Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁸ Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁹ Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁰ Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷¹ Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷² Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷³ Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁴ Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки.

⁷⁵ Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁶ Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки.

⁷⁷ Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁸ Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁹ Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁰ Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸¹ Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸² Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸³ Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁴ Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁵ Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁶ Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁷ Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁸ Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.

⁸⁹ Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.

⁹⁰ Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»

⁹¹ (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв’язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»

⁹² (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»

⁹³ (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.

⁹⁴ (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.

⁹⁵ (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!

⁹⁶ (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»

⁹⁷ (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.

⁹⁸ (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!

⁹⁹ (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.

¹⁰⁰ (33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його — царство вічне, і влада його — від роду й до роду!»