Проповідник 12

¹ Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодости, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби;

² перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари;

³ тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікна,

⁴ і зачиняться на вулицю двері, і притихнуть жорна; замовкне голос пташки, і припиняться пісні;

⁵ коли здійматись угору буде страшно, ба й на дорогу буде лячно вийти; і дерево цвістиме мигдалеве, і сарана стане тяжкою, і каперс висиплеться, — бо людина відходить до своєї вічної домівки, і плакальники вже по вулиці вештаються;

⁶ перш, ніж порветься срібна нитка, і золота плящинка розіб’ється, і трісне глечик над водою, колесо поломиться коло криниці,

⁷ і порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його він дав.

⁸ Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота.

⁹ Та опріч того, що Когелет був мудрий, він навчав ще й людей знання; він зважив, дослідив і уклав багато приповісток.

¹⁰ Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списав слова правди.

¹¹ Слова мудрих — як остроги, як гострі цвяхи; їх дав тільки один пастух.

¹² Що понад це, мій сину, ось тобі осторога: писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло.

¹³ Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина.

¹⁴ Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе.