І Макавеїв 13

¹ Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити,

² і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ

³ і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали.

⁴ Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, — і я залишився сам.

⁵ Та й нині — тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутний час, бо ж я не ліпший за моїх братів.

⁶ Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.»

⁷ На ті слова ожив і піднісся дух народу,

⁸ і всі вголос закричали: «Ти — вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого!

⁹ Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!»

¹⁰ От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо.

¹¹ А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там.

¹² Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем,

¹³ тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини.

¹⁴ Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати:

¹⁵ «То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе.

¹⁶ Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.»

¹⁷ Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу,

¹⁸ який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан).

¹⁹ І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана.

²⁰ Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти.

²¹ Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагально просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів.

²² І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад;

²³ коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований.

²⁴ Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій.

²⁵ Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків.

²⁶ Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним.

²⁷ Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам’ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням.

²⁸ Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам.

²⁹ І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем.

³⁰ Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні.

³¹ Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його

³² й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха.

³³ Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях.

³⁴ Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством.

³⁵ Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист:

³⁶ «Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт!

³⁷ Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші.

³⁸ Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші.

³⁹ Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть.

⁴⁰ Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.»

⁴¹ Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське,

⁴² і народ у грамотах та договорах почав писати: «Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв.»

⁴³ Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею.

⁴⁴ Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня.

⁴⁵ Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир,

⁴⁶ кажучи: «Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям.»

⁴⁷ І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення.

⁴⁸ Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому.

⁴⁹ Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло.

⁵⁰ Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти.

⁵¹ Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог.

⁵² Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма.

⁵³ Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері.