| 1 וַיֹּאמֶר מֹשֶׁה אֶל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל כְּכֹל אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃ פ | 1 Мойсей повчав синів Ізраїля згідно з усім тим, що заповідав йому Господь. |
| 2 וַיְדַבֵּר מֹשֶׁה אֶל־רָאשֵׁי הַמַּטֹּות לִבְנֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר זֶה הַדָּבָר אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה | 2 Промовив Мойсей до голів у колінах синів Ізраїля: «Ось що заповідав Господь: |
| 3 אִישׁ כִּי־יִדֹּר נֶדֶר לַיהוָה אֹו־הִשָּׁבַע שְׁבֻעָה לֶאְסֹר אִסָּר עַל־נַפְשֹׁו לֹא יַחֵל דְּבָרֹו כְּכָל־הַיֹּצֵא מִפִּיו יַעֲשֶׂה | 3 Коли чоловік склав обітницю Господеві, чи заприсягся клятвою накласти на себе якесь зобов’язання, то не можна йому ламати своє слово; мусить він виконати все, що висловив устами. |
| 4 וְאִשָּׁה כִּי־תִדֹּר נֶדֶר לַיהוָה וְאָסְרָה אִסָּר בְּבֵית אָבִיהָ בִּנְעֻרֶיהָ | 4 А коли жінка складе обітницю Господеві, а чи візьме на себе якесь зобов’язання в домі батька свого, за її дівування, |
| 5 וְשָׁמַע אָבִיהָ אֶת־נִדְרָהּ וֶאֱסָרָהּ אֲשֶׁר אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ וְהֶחֱרִישׁ לָהּ אָבִיהָ וְקָמוּ כָּל־נְדָרֶיהָ וְכָל־אִסָּר אֲשֶׁר־אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ יָקוּם | 5 і батько, довідавшися про її обітницю чи зобов’язання, що вона взяла на себе, нічого їй не скаже, то всі її обітниці чинні й усі її зобов’язання, що їх узяла на себе, чинні. |
| 6 וְאִם־הֵנִיא אָבִיהָ אֹתָהּ בְּיֹום שָׁמְעֹו כָּל־נְדָרֶיהָ וֶאֱסָרֶיהָ אֲשֶׁר־אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ לֹא יָקוּם וַיהוָה יִסְלַח־לָהּ כִּי־הֵנִיא אָבִיהָ אֹתָהּ | 6 Коли ж батько заборонить їй того дня, як довідається про її обітниці й зобов’язання, що їх узяла вона на себе, то вони не будуть чинні, й Господь простить їй, бо її батько заборонив їй. |
| 7 וְאִם־הָיֹו תִהְיֶה לְאִישׁ וּנְדָרֶיהָ עָלֶיהָ אֹו מִבְטָא שְׂפָתֶיהָ אֲשֶׁר אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ | 7 Якже ж вона вийде заміж, мавши на собі обітниці або зв’язавши себе якимсь необережним словом, |
| 8 וְשָׁמַע אִישָׁהּ בְּיֹום שָׁמְעֹו וְהֶחֱרִישׁ לָהּ וְקָמוּ נְדָרֶיהָ וֶאֱסָרֶהָ אֲשֶׁר־אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ יָקֻמוּ | 8 і чоловік її, того дня, коли довідається про те, не скаже їй нічого, то її обітниці будуть чинні й зобов’язання, що взяла їх на себе, будуть чинні. |
| 9 וְאִם בְּיֹום שְׁמֹעַ אִישָׁהּ יָנִיא אֹותָהּ וְהֵפֵר אֶת־נִדְרָהּ אֲשֶׁר עָלֶיהָ וְאֵת מִבְטָא שְׂפָתֶיהָ אֲשֶׁר אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ וַיהוָה יִסְלַח־לָהּ | 9 Коли ж її чоловік того дня, як довідається, заперечить їй, то тим він зробив обітницю, що на ній, нечинною, так само й необачне слово уст її, що ним була зобов’язалась, отож Господь простить їй. |
| 10 וְנֵדֶר אַלְמָנָה וּגְרוּשָׁה כֹּל אֲשֶׁר־אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ יָקוּם עָלֶיהָ | 10 Обітниця вдови або розлученої і все те, чим вона себе зобов’язала, буде чинною для неї. |
| 11 וְאִם־בֵּית אִישָׁהּ נָדָרָה אֹו־אָסְרָה אִסָּר עַל־נַפְשָׁהּ בִּשְׁבֻעָה | 11 Якже ж якась жінка склала обітницю або клятьбою взяла на себе якенебудь зобов’язання в господі у свого чоловіка, |
| 12 וְשָׁמַע אִישָׁהּ וְהֶחֱרִשׁ לָהּ לֹא הֵנִיא אֹתָהּ וְקָמוּ כָּל־נְדָרֶיהָ וְכָל־אִסָּר אֲשֶׁר־אָסְרָה עַל־נַפְשָׁהּ יָקוּם | 12 і чоловік її, довідавшись про те, не каже їй нічого, не перечить, то всі її обітниці чинні й усі зобов’язання матимуть силу. |
| 13 וְאִם־הָפֵר יָפֵר אֹתָם ׀ אִישָׁהּ בְּיֹום שָׁמְעֹו כָּל־מֹוצָא שְׂפָתֶיהָ לִנְדָרֶיהָ וּלְאִסַּר נַפְשָׁהּ לֹא יָקוּם אִישָׁהּ הֲפֵרָם וַיהוָה יִסְלַח־לָהּ | 13 А коли чоловік зробить їх нечинними того дня, як довідається про них, то що б не вийшло з її уст, чи то обітниці, чи зобов’язання, які вона взяла на себе, — все те буде нечинне, бо нечинними зробив їх чоловік її, тож Господь простить їй. |
| 14 כָּל־נֵדֶר וְכָל־שְׁבֻעַת אִסָּר לְעַנֹּת נָפֶשׁ אִישָׁהּ יְקִימֶנּוּ וְאִישָׁהּ יְפֵרֶנּוּ | 14 Усяку обітницю й усяке заприсяжене зобов’язання вмертвляти себе чоловік може потвердити й може зробити нечинним. |
| 15 וְאִם־הַחֲרֵשׁ יַחֲרִישׁ לָהּ אִישָׁהּ מִיֹּום אֶל־יֹום וְהֵקִים אֶת־כָּל־נְדָרֶיהָ אֹו אֶת־כָּל־אֱסָרֶיהָ אֲשֶׁר עָלֶיהָ הֵקִים אֹתָם כִּי־הֶחֱרִשׁ לָהּ בְּיֹום שָׁמְעֹו | 15 Коли ж її чоловік з одного дня на другий не сказав їй нічого, то тим він згодився з усіма її обітницями або з усіма зобов’язаннями, що на ній; він затвердив їх, бо мовчав того дня, коли був про них довідався. |
| 16 וְאִם־הָפֵר יָפֵר אֹתָם אַחֲרֵי שָׁמְעֹו וְנָשָׂא אֶת־עֲוֹנָהּ | 16 Якже ж, довідавшись про них, зробить їх нечинними пізніше, то понесе гріх за свою жінку.» |
| 17 אֵלֶּה הַחֻקִּים אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה בֵּין אִישׁ לְאִשְׁתֹּו בֵּין־אָב לְבִתֹּו בִּנְעֻרֶיהָ בֵּית אָבִיהָ׃ פ | 17 Це установи, що повелів Господь Мойсеєві, стосовні чоловіка та жінки, батька та дочки за її дівування в батьковій господі. |
