| 1 וַיַּעַן אִיֹּוב וַיֹּאמַר | 1 Заговорив Іов і мовив: |
| 2 שִׁמְעוּ מֹועַ מִלָּתִי וּתְהִי־זֹאת תַּנְחוּמֹתֵיכֶם | 2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас. |
| 3 אוּנִי וְאָנֹכִי אֲדַבֵּר וְאַחַר דַּבְּרִי תַלְעִיג | 3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь. |
| 4 הֶאָנֹכִי לְאָדָם שִׂיחִי וְאִם־מַדּוּעַ לֹא־תִקְצַר רוּחִי | 4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим? |
| 5 פְּנוּ־אֵלַי וְהָשַׁמּוּ וְשִׂימוּ יָד עַל־פֶּה | 5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші. |
| 6 וְאִם־זָכַרְתִּי וְנִבְהָלְתִּי וְאָחַז בְּשָׂרִי פַּלָּצוּת | 6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння. |
| 7 מַדּוּעַ רְשָׁעִים יִחְיוּ עָתְקוּ גַּם־גָּבְרוּ חָיִל | 7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють? |
| 8 זַרְעָם נָכֹון לִפְנֵיהֶם עִמָּם וְצֶאֱצָאֵיהֶם לְעֵינֵיהֶם | 8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима. |
| 9 בָּתֵּיהֶם שָׁלֹום מִפָּחַד וְלֹא שֵׁבֶט אֱלֹוהַּ עֲלֵיהֶם | 9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними. |
| 10 שֹׁורֹו עִבַּר וְלֹא יַגְעִל תְּפַלֵּט פָּרָתֹו וְלֹא תְשַׁכֵּל | 10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає. |
| 11 יְשַׁלְּחוּ כַצֹּאן עֲוִילֵיהֶם וְיַלְדֵיהֶם יְרַקֵּדוּן | 11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює. |
| 12 יִשְׂאוּ כְּתֹף וְכִנֹּור וְיִשְׂמְחוּ לְקֹול עוּגָב | 12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос. |
| 13 [יְבַלּוּ כ] (יְכַלּוּ ק) בַטֹּוב יְמֵיהֶם וּבְרֶגַע שְׁאֹול יֵחָתּוּ | 13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі. |
| 14 וַיֹּאמְרוּ לָאֵל סוּר מִמֶּנּוּ וְדַעַת דְּרָכֶיךָ לֹא חָפָצְנוּ | 14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати! |
| 15 מַה־שַׁדַּי כִּי־נַעַבְדֶנּוּ וּמַה־נֹּועִיל כִּי נִפְגַּע־בֹּו | 15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати? |
| 16 הֵן לֹא בְיָדָם טוּבָם עֲצַת רְשָׁעִים רָחֲקָה מֶנִּי | 16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека? |
| 17 כַּמָּה ׀ נֵר־רְשָׁעִים יִדְעָךְ וְיָבֹא עָלֵימֹו אֵידָם חֲבָלִים יְחַלֵּק בְּאַפֹּו | 17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить, |
| 18 יִהְיוּ כְּתֶבֶן לִפְנֵי־רוּחַ וּכְמֹץ גְּנָבַתּוּ סוּפָה | 18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор? |
| 19 אֱלֹוהַּ יִצְפֹּן־לְבָנָיו אֹונֹו יְשַׁלֵּם אֵלָיו וְיֵדָע | 19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав! |
| 20 יִרְאוּ [עֵינֹו כ] (עֵינָיו ק) כִּידֹו וּמֵחֲמַת שַׁדַּי יִשְׁתֶּה | 20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є! |
| 21 כִּי מַה־חֶפְצֹו בְּבֵיתֹו אַחֲרָיו וּמִסְפַּר חֳדָשָׁיו חֻצָּצוּ | 21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане? |
| 22 הַלְאֵל יְלַמֶּד־דָּעַת וְהוּא רָמִים יִשְׁפֹּוט | 22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих? |
| 23 זֶה יָמוּת בְּעֶצֶם תֻּמֹּו כֻּלֹּו שַׁלְאֲנַן וְשָׁלֵיו | 23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний. |
| 24 עֲטִינָיו מָלְאוּ חָלָב וּמֹחַ עַצְמֹותָיו יְשֻׁקֶּה | 24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом. |
| 25 וְזֶה יָמוּת בְּנֶפֶשׁ מָרָה וְלֹא־אָכַל בַּטֹּובָה | 25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя. |
| 26 יַחַד עַל־עָפָר יִשְׁכָּבוּ וְרִמָּה תְּכַסֶּה עֲלֵיהֶם | 26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває! |
| 27 הֵן יָדַעְתִּי מַחְשְׁבֹותֵיכֶם וּמְזִמֹּות עָלַי תַּחְמֹסוּ | 27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте. |
| 28 כִּי תֹאמְרוּ אַיֵּה בֵית־נָדִיב וְאַיֵּה אֹהֶל ׀ מִשְׁכְּנֹות רְשָׁעִים | 28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили? |
| 29 הֲלֹא אֶלְתֶּם עֹובְרֵי דָרֶךְ וְאֹתֹתָם לֹא תְנַכֵּרוּ | 29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли, |
| 30 כִּי לְיֹום אֵיד יֵחָשֶׂךְ רָע לְיֹום עֲבָרֹות יוּבָלוּ | 30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий? |
| 31 מִי־יַגִּיד עַל־פָּנָיו דַּרְכֹּו וְהוּא־עָשָׂה מִי יְשַׁלֶּם־לֹו | 31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить? |
| 32 וְהוּא לִקְבָרֹות יוּבָל וְעַל־גָּדִישׁ יִשְׁקֹוד | 32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує. |
| 33 מָתְקוּ־לֹו רִגְבֵי נָחַל וְאַחֲרָיו כָּל־אָדָם יִמְשֹׁוךְ וּלְפָנָיו אֵין מִסְפָּר | 33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку! |
| 34 וְאֵיךְ תְּנַחֲמוּנִי הָבֶל וּתְשׁוּבֹתֵיכֶם נִשְׁאַר־מָעַל׃ ס | 34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“ |
