Sapienza 2

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Dissono li malvagi, pensando appo sè non dirittamente picciolo e con fastidio è il tempo della vita nostra, e non è refrigerio nella fine dell' uomo; e non è niuno che l' uomo sappia sia ritornato dello inferno.	1 Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.
2 Però che noi siamo nati di niente, e dopo questa vita saremo sì come non fossimo mai stati; però che fumo (e vento) è stato sufflato nelli nasi nostri; è parola favilla a commuovere il cuore nostro.	2 Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим — віддих у наших ніздрях, | а думка — іскра, коли б’ється наше серце.
3 E lo spirito si spanderae sì come molle aere, e la vita nostra trapasserae sì come ombra di nuvolo, e disfarassi sì come nebula, cacciata dalli raggi del sole, e dal calore di quello aggravata.	3 Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт.
4 Il nome nostro si dimenticherae per lo tempo, e niuno averà in memoria delle opere nostre.	4 І наше ім’я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита.
5 Il tempo nostro sì è uno passamento d' ombra, e non ritornerae poi la fine nostra; però ch' ella sì è consegnata, e niuno ritorna.	5 Наш вік — тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто.
6 Venite adunque, e logoriamo li beni che sono; e usiamo la creatura sì come in giovinezza affret-. tatamente.	6 Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва.
7 Ed empiamoci di vino prezioso e unguenti; e non ci passi il fiore del tempo.	7 Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт!
8 Coroniamci di rose, inanzi ch' elle si guastino; nullo prato sia, lo quale lo nostro desiderio non trapassi.	8 І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів’яли!
9 Niuno di noi sia senza parte della nostra concupiscenza; in ogni luogo lasciamo li segnali della nostra letizia, però che questa si è la parte nostra, e questa si è la sorte nostra.	9 Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля.
10 Aggraviamo lo povero giusto, e non perdoniamo alla vedova, e non onorifichiamo li canuti dello antico tempo.	10 Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого!
11 Sia la fortezza nostra la legge della giustizia; però che quelli che sono poveri sono a noi inutili.	11 Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне.
12 Inganniamo il giusto, però ch' egli è disutile a noi, e sì è contrario alle opere nostre, e rimpròveraci li peccati della legge, e diffama contro a noi li peccati della disciplina nostra.	12 Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання;
13 Egli promette ch' egli ha la scienza di Dio, e appellasi figliuolo di Dio.	13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую.
14 Egli è fatto a noi spianatore delli nostri pensieri.	14 Він — утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього.
15 Egli è grave a noi eziandio a vederlo, però che la sua vita sì è dissomigliante all' altre, e le sue vie sono immutate.	15 Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька.
16 Sì come bugiardi siamo estimati da lui, ? guardasi dalle nostre vie sì come dalle cose sozzissime, e antipone la fine de' giusti, e vantasi che il suo padre è Iddio.	16 Для нього ми — та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька.
17 Veggiamo dunque, se le [sue] parole sono vere; tentiamolo di quelle cose che li debbono avvenire, e sapremo qual sia la fine sua.	17 Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець.
18 S' egli è vero figliuolo di Dio, elli il riceverà, è libererallo delle mani delli avversarii.	18 Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників.
19 Con ingiuria e con tormento proviamo lui, acciò che noi sappiamo la riverenza sua, e proviamo la pazienza sua.	19 Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість.
20 E condanniamolo a morte sozzissima; e conosceremo li suoi intendimenti delle sue parole.	20 Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.»
21 Queste cose pensarono, ed errarono; però che la loro malizia li accecoe.	21 Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила.
22 E non conobbono li sacramenti di Dio, e non sperarono mercede di giustizia, e non giudicarono l'onore dell' anime sante.	22 Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних.
23 Però che Iddio creoe l'uomo da non potere essere vinto, e fecelo alla similitudine sua.	23 Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи.
24 Ma per la invidia del diavolo la morte sì entrò nel mondo.	24 А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать.
25 Sèguitano il diavolo coloro che sono dalla parte sua.