Prima lettera a Timoteo (מכתב ראשון לטימותי) 4

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 עַל־כֵּן בִּהְיוֹת לָנוּ הַשֵּׁרוּת הַזֶּה כַּאֲשֶׁר חֻנַּנּוּ לֹא נֵחָת	1 Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.
2 כִּי אִם־מָאַסְנוּ בְּסִתְרֵי הַבּשֶׁת שֶׁלֹּא לְהִתְהַלֵּךְ בְּעָרְמָה וְלֹא לְזַיֵּף אֶת־דְּבַר הָאֱלֹהִים אֶלָּא בְּהַרְאוֹת הָאֱמֶת נַזְכִּיר אֹתָנוּ לְטוֹב נֶגֶד דַּעַת כָּל־בְּנֵי אָדָם לִפְנֵי הָאֱלֹהִים	2 Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом.
3 וְגַם כִּי־נֶעֱלָמָה בְּשׂוֹרָתֵנוּ נֶעֱלָמָה הִיא מִן־הָאֹבְדִים	3 А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть;
4 אֲשֶׁר אֱלֹהֵי הָעוֹלָם הַזֶּה עִוֵּר בָּהֶם אֶת־דֵּעוֹת הַסּוֹרְרִים לִבְלְתִּי זְרֹחַ לָהֶם נֹגַהּ בְּשׂוֹרַת כְּבוֹד הַמָּשִׁיחַ אֲשֶׁר הוּא צֶלֶם הָאֱלֹהִים	4 у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.
5 כִּי לֹא אֹתָנוּ מַכְרִיזִים אֲנַחְנוּ כִּי אִם־אֶת־הַמָּשִׁיחַ יֵשׁוּעַ לֵאמֹר הוּא הָאָדוֹן וַאֲנַחְנוּ עַבְדֵיכֶם לְמַעַן יֵשׁוּעַ	5 Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми — слуги ваші ради Ісуса.
6 כִּי הָאֱלֹהִים אֲשֶׁר אָמַר וַיֹּפַע אוֹר מֵחשֶׁךְ הוּא הוֹפִיעַ בְּלִבֵּנוּ לְהָפִיץ אוֹר דַּעַת כְּבוֹד הָאֱלֹהִים אֲשֶׁר בִּפְנֵי הַמָּשִׁיחַ	6 Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», — він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.
7 אֲבָל יֶשׁ־לָנוּ הָאוֹצָר הַזֶּה בִּכְלֵי חֶרֶשׂ לְמַעַן אֲשֶׁר־תִּהְיֶה הַגְּבוּרָה הַיְתֵרָה לֵאלֹהִים וְלֹא מֵאִתָּנוּ	7 А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.
8 נִלְחָצִים אֲנַחְנוּ בַּכֹּל וְלֹא נִדְכָּאִים דֹּאֲגִים וְלֹא נוֹאָשִׁים	8 Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії;
9 נִרְדָּפִים וְלֹא נְטוּשִׁים מֻשְׁלָכִים וְלֹא אֹבְדִים	9 нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені.
10 וְנֹשְׂאִים בְּכָל־עֵת מִיתַת הָאָדוֹן יֵשׁוּעַ בִּגְוִיָּתֵנוּ לְמַעַן יִגָּלוּ גַּם־חַיֵּי יֵשׁוּעַ בִּגְוִיָּתֵנוּ	10 Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.
11 כִּי אֲנַחְנוּ הַחַיִּים נִמְסָרִים תָּמִיד לַמָּוֶת בַּעֲבוּר יֵשׁוּעַ לְמַעַן יִגָּלוּ גַּם־חַיֵּי יֵשׁוּעַ בִּבְשָׂרֵנוּ בְּשַׂר הַתְּמוּתָה	11 Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.
12 לָכֵן בָּנוּ יֶאֱמַץ הַמָּוֶת וּבָכֶם הַחַיִּים	12 І так смерть діє в нас, а життя у вас.
13 וּבִהְיוֹת לָנוּ הָרוּחַ הַהוּא שֶׁל־הָאֱמוּנָה כַּדָּבָר הַכָּתוּב הֶאֱמַנְתִּי כִּי־אֲדַבֵּר גַּם־אֲנַחְנוּ נַאֲמִין וְעַל־כֵּן נְדַבֵּר	13 Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», — то й ми віримо, тому й говоримо;
14 בַּאֲשֶׁר יָדַעְנוּ כִּי הַמֵּעִיר אֶת־הָאָדוֹן יֵשׁוּעַ יָעִיר גַּם־אֹתָנוּ עַל יַד־יֵשׁוּעַ וְיַעֲמִידֵנוּ עִמָּכֶם	14 бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, — воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами.
15 כִּי כָל־זֹאת לְמַעַנְכֶם לְמַעַן אֲשֶׁר־יִרְבֶּה הַחֶסֶד עַל־יְדֵי רַבִּים וְתִפְרֹץ הַתּוֹדָה לִכְבוֹד הָאֱלֹהִים	15 Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.
16 וּבַעֲבוּר זֹאת לֹא נֵחָת וְאַף אִם־יִכְלֶה בָנוּ הָאָדָם הַחִיצוֹן הִנֵּה הָאָדָם הַפְּנִימִי יִתְחַדֵּשׁ יוֹם יוֹם	16 Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.
17 כִּי לַחֲצֵנוּ אֲשֶׁר הוּא קַל וְאַךְ לָרָגַע יָבִיא לָנוּ כְּבוֹד עוֹלָמִים גָּדוֹל וָרָב עַד־לִמְאֹד	17 Бо те, що одну мить триває, — наше легке горе — готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,
18 אֲשֶׁר לֹא נַבִּיט אֶל־הַדְּבָרִים הַנִּרְאִים כִּי אִם־אֶל־אֲשֶׁר אֵינָם נִרְאִים כִּי הַנִּרְאִים לְשָׁעָה הֵמָּה וַאֲשֶׁר אֵינָם נִרְאִים הֵם לְעוֹלָם	18 нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо — дочасне, а невидиме — вічне.