ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ - Proverbi - Proverbs 1

LXX	Біблія
1 παροιμιαι σαλωμωντος υιου δαυιδ ος εβασιλευσεν εν ισραηλ	1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,
2 γνωναι σοφιαν και παιδειαν νοησαι τε λογους φρονησεως	2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,
3 δεξασθαι τε στροφας λογων νοησαι τε δικαιοσυνην αληθη και κριμα κατευθυνειν	3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | — справедливість, правосуддя та правоту, —
4 ινα δω ακακοις πανουργιαν παιδι δε νεω αισθησιν τε και εννοιαν	4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,
5 τωνδε γαρ ακουσας σοφος σοφωτερος εσται ο δε νοημων κυβερνησιν κτησεται	5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,
6 νοησει τε παραβολην και σκοτεινον λογον ρησεις τε σοφων και αινιγματα	6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.
7 αρχη σοφιας φοβος θεου συνεσις δε αγαθη πασι τοις ποιουσιν αυτην ευσεβεια δε εις θεον αρχη αισθησεως σοφιαν δε και παιδειαν ασεβεις εξουθενησουσιν	7 Острах Господній — початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.
8 ακουε υιε παιδειαν πατρος σου και μη απωση θεσμους μητρος σου	8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,
9 στεφανον γαρ χαριτων δεξη ση κορυφη και κλοιον χρυσεον περι σω τραχηλω	9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.
10 υιε μη σε πλανησωσιν ανδρες ασεβεις μηδε βουληθης εαν παρακαλεσωσι σε λεγοντες	10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!
11 ελθε μεθ' ημων κοινωνησον αιματος κρυψωμεν δε εις γην ανδρα δικαιον αδικως	11 Як скажуть: «Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного — без усякої причини,
12 καταπιωμεν δε αυτον ωσπερ αδης ζωντα και αρωμεν αυτου την μνημην εκ γης	12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
13 την κτησιν αυτου την πολυτελη καταλαβωμεθα πλησωμεν δε οικους ημετερους σκυλων	13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.
14 τον δε σον κληρον βαλε εν ημιν κοινον δε βαλλαντιον κτησωμεθα παντες και μαρσιππιον εν γενηθητω ημιν	14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!»
15 μη πορευθης εν οδω μετ' αυτων εκκλινον δε τον ποδα σου εκ των τριβων αυτων	15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,
16 οι γαρ ποδες αυτων εις κακιαν τρεχουσιν και ταχινοι του εκχεαι αιμα	16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.
17 ου γαρ αδικως εκτεινεται δικτυα πτερωτοις	17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.
18 αυτοι γαρ οι φονου μετεχοντες θησαυριζουσιν εαυτοις κακα η δε καταστροφη ανδρων παρανομων κακη	18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.
19 αυται αι οδοι εισιν παντων των συντελουντων τα ανομα τη γαρ ασεβεια την εαυτων ψυχην αφαιρουνται	19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.
20 σοφια εν εξοδοις υμνειται εν δε πλατειαις παρρησιαν αγει	20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,
21 επ' ακρων δε τειχεων κηρυσσεται επι δε πυλαις δυναστων παρεδρευει επι δε πυλαις πολεως θαρρουσα λεγει	21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:
22 οσον αν χρονον ακακοι εχωνται της δικαιοσυνης ουκ αισχυνθησονται οι δε αφρονες της υβρεως οντες επιθυμηται ασεβεις γενομενοι εμισησαν αισθησιν	22 «Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?
23 και υπευθυνοι εγενοντο ελεγχοις ιδου προησομαι υμιν εμης πνοης ρησιν διδαξω δε υμας τον εμον λογον	23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.
24 επειδη εκαλουν και ουχ υπηκουσατε και εξετεινον λογους και ου προσειχετε	24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
25 αλλα ακυρους εποιειτε εμας βουλας τοις δε εμοις ελεγχοις ηπειθησατε	25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, —
26 τοιγαρουν καγω τη υμετερα απωλεια επιγελασομαι καταχαρουμαι δε ηνικα αν ερχηται υμιν ολεθρος	26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;
27 και ως αν αφικηται υμιν αφνω θορυβος η δε καταστροφη ομοιως καταιγιδι παρη και οταν ερχηται υμιν θλιψις και πολιορκια η οταν ερχηται υμιν ολεθρος	27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.
28 εσται γαρ οταν επικαλεσησθε με εγω δε ουκ εισακουσομαι υμων ζητησουσιν με κακοι και ουχ ευρησουσιν	28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
29 εμισησαν γαρ σοφιαν τον δε φοβον του κυριου ου προειλαντο	29 За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,
30 ουδε ηθελον εμαις προσεχειν βουλαις εμυκτηριζον δε εμους ελεγχους	30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, —
31 τοιγαρουν εδονται της εαυτων οδου τους καρπους και της εαυτων ασεβειας πλησθησονται	31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.
32 ανθ' ων γαρ ηδικουν νηπιους φονευθησονται και εξετασμος ασεβεις ολει	32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.
33 ο δε εμου ακουων κατασκηνωσει επ' ελπιδι και ησυχασει αφοβως απο παντος κακου	33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха».