Acts of the Apostles 27

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And when it was determined that he should sail into Italy, and that Paul, with the other prisoners, should be delivered to a centurion, named Julius, of the band Augusta,	1 Коли було вирішено, що маємо відплисти в Італію, Павла і деяких інших в’язнів передали сотникові Августової когорти, що звався Юлій.
2 Going on board a ship of Adrumetum, we launched, meaning to sail by the coasts of Asia, Aristarchus, the Macedonian of Thessalonica, continuing with us.	2 Сівши на адрамітський корабель, який мав плисти попри міста азійські, ми вирушили. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
3 And the day following we came to Sidon. And Julius treating Paul courteously, permitted him to go to his friends, and to take care of himself.	3 На другий день ми пристали до Сидону. Юлій обходився з Павлом по-людяному і дозволив йому навідатися до друзів і користуватися їхньою допомогою.
4 And when we had launched from thence, we sailed under Cyprus, because the winds were contrary.	4 Відчаливши звідти, ми пливли попри Кіпр, бо вітри були противні,
5 And sailing over the sea of Cilicia, and Pamphylia, we came to Lystra, which is in Lycia:	5 і, перепливши море, що омиває Кілікію та Памфілію, причалили в Мирах Лікійських.
6 And there the centurion finding a ship of Alexandria sailing into Italy, removed us into it.	6 Там же сотник знайшов олександрійський корабель, що плив в Італію, і посадив нас на нього.
7 And when for many days we had sailed slowly, and were scarce come over against Gnidus, the wind not suffering us, we sailed near Crete by Salmone:	7 Багато днів пливли ми поволі й насилу прибули до Кніду; коли ж вітер не допустив нас причалити, ми попливли попри Кріт коло Салмони.
8 And with much ado sailing by it, we came into a certain place, which is called Good-havens, nigh to which was the city of Thalassa.	8 А пливучи з трудом попри неї, прибули до одного місця, що зветься Гарна Пристань, біля якої було місто Ласея.
9 And when much time was spent, and when sailing now was dangerous, because the fast was now past, Paul comforted them,	9 А як проминуло досить часу, і плавба вже стала небезпечною, бо й піст минув вже, Павло попереджав,
10 Saying to them: Ye men, I see that the voyage beginneth to be with injury and much damage, not only of the lading and ship, but also of our lives.	10 кажучи їм: «Я бачу, мужі, що плавання не обійдеться без шкоди й великої втрати не лише для вантажу та корабля, але й для нашого життя.»
11 But the centurion believed the pilot and the master of the ship, more than those things which were said by Paul.	11 Та сотник більше довіряв керманичеві і власникові судна, ніж словам Павла.
12 And whereas it was not a commodious haven to winter in, the greatest part gave counsel to sail thence, if by any means they might reach Phenice to winter there, which is a haven of Crete, looking towards the southwest and northwest.	12 Через те ж, що пристань не була вигідна на зимівлю, більшість була тієї думки, щоб вирушити звідти і, якщо можна, дістатися до Фініки, пристані крітської, що звернена на південний захід і на північний захід і перезимувати.
13 And the south wind gently blowing, thinking that they had obtained their purpose, when they had loosed from Asson, they sailed close by Crete.	13 Якже подув легенький вітрець із полудня, вони, гадаючи, що здійснять свою думку, підняли котву і попливли близько попри Кріт.
14 But not long after, there arose against it a tempestuous wind, called Euroaquilo.	14 Та незабаром зірвався буревій, що зветься Евракілон.
15 And when the ship was caught, and could not bear up against the wind, giving up the ship to the winds, we were driven.	15 Ухопило корабель так, що він не міг іти проти вітру; ми пустилися навмання, і нас несло.
16 And running under a certain island, that is called Cauda, we had much work to come by the boat.	16 Підпливши під якийсь маленький острів, що звався Клавда, нам ледве вдалося опанувати човен;
17 Which being taken up, they used helps, undergirding the ship, and fearing lest they should fall into the quicksands, they let down the sail yard, and so were driven.	17 ми витягли його і вжили допоміжних заходів, обв’язуючи корабель. А боячися, щоб не попасти на Сирту, спустили вітрило, і так нас несло.
18 And we being mightily tossed with the tempest, the next day they lightened the ship.	18 Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж,
19 And the third day they cast out with their own hands the tackling of the ship.
20 And when neither sun nor stars appeared for many days, and no small storm lay on us, all hope of our being saved was now taken away.	20 А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок.
21 And after they had fasted a long time, Paul standing forth in the midst of them, said: You should indeed, O ye men, have hearkened unto me, and not have loosed from Crete, and have gained this harm and loss.	21 Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди.
22 And now I exhort you to be of good cheer. For there shall be no loss of any man's life among you, but only of the ship.	22 А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде).
23 For an angel of God, whose I am, and whom I serve, stood by me this night,	23 Цієї ночі бо з’явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу,
24 Saying: Fear not, Paul, thou must be brought before Caesar; and behold, God hath given thee all them that sail with thee.	24 і сказав: Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з’явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою.
25 Wherefore, sirs, be of good cheer; for I believe God that it shall so be, as it hath been told me.	25 Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені.
26 And we must come unto a certain island.	26 Ми мусимо натрапити на якийсь острів.»
27 But after the fourteenth night was come, as we were sailing in Adria, about midnight, the shipmen deemed that they discovered some country.	27 Чотирнадцята ж ніч настала, як нас кидало по Адрії; та коло півночі моряки здогадувалися, що якась земля зближається до них;
28 Who also sounding, found twenty fathoms; and going on a little further, they found fifteen fathoms.	28 тож кинули лот і було двадцять сажнів глибини. Відпливши трохи, знов кинули лот у море й було п’ятнадцять сажнів.
29 Then fearing lest we should fall upon rough places, they cast four anchors out of the stern, and wished for the day.	29 Тоді, побоюючися, щоб не наскочити десь на якісь підводні скелі, ми кинули чотири котви з корми і вичікували, щоб настав день.
30 But as the shipmen sought to fly out of the ship, having let down the boat into the sea, under colour, as though they would have cast anchors out of the forepart of the ship,	30 А що моряки намагались утекти з корабля і вже були спустили човен у море, вдаючи, ніби хочуть викинути котви з переду корабля,
31 Paul said to the centurion, and to the soldiers: Except these stay in the ship, you cannot be saved.	31 Павло сказав до сотника і вояків: «Якщо ці не зостануться на кораблі, ви не можете спастися.»
32 Then the soldiers cut off the ropes of the boat, and let her fall off.	32 Тоді вояки відтяли линви човна, тож він упав.
33 And when it began to be light, Paul besought them all to take meat, saying: This day is the fourteenth day that you have waited, and continued fasting, taking nothing.	33 А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з’їсти: «Оце сьогодні, — казав, — чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого.
34 Wherefore I pray you to take some meat for your health's sake; for there shall not an hair of the head of any of you perish.	34 Тому, прошу вас щось з’їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить.»
35 And when he had said these things, taking bread, he gave thanks to God in the sight of them all; and when he had broken it, he began to eat.	35 Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти.
36 Then were they all of better cheer, and they also took some meat.	36 Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу.
37 And we were in all in the ship, two hundred threescore and sixteen souls.	37 Було ж усього нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
38 And when they had eaten enough, they lightened the ship, casting the wheat into the sea.	38 А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море.
39 And when it was day, they knew not the land; but they discovered a certain creek that had a shore, into which they minded, if they could, to thrust in the ship.	39 Коли настав день, моряки не розпізнали землі; вони лиш угледіли якусь затоку з побережжям, куди хотіли, по змозі, причалити кораблем.
40 And when they had taken up the anchors, they committed themselves to the sea, loosing withal the rudder bands; and hoisting up the mainsail to the wind, they made towards shore.	40 Вони відчепили котви й пустили їх у море; одночасно вони розв’язали деменні мотузки і, розпустивши проти вітру жаглик, пустилися на берег;
41 And when we were fallen into a place where two seas met, they run the ship aground; and the forepart indeed, sticking fast, remained unmoveable: but the hinder part was broken with the violence of the sea.	41 а що потрапили на мілину між двома течіями, то корабель застряг. Ніс, врізавшися сильно, був нерухомий, а корму трощила навала хвиль.
42 And the soldiers' counsel was, that they should kill the prisoners, lest any of them, swimming out, should escape.	42 Вояки були тієї думки, щоб в’язнів убити, — аби ніхто з них не втік уплав.
43 But the centurion, willing to save Paul, forbade it to be done; and he commanded that they who could swim, should cast themselves first into the sea, and save themselves, and get to land.	43 Та сотник, що хотів урятувати Павла, стримав їх від того наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кидатись у воду й дістатися на сушу,
44 And the rest, some they carried on boards, and some on those things that belonged to the ship. And so it came to pass, that every soul got safe to land.	44 а іншим рятуватися хто на дошках, хто на уламках судна. Таким то чином всі на землю врятувалися.