Matthew 26

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And it came to pass, when Jesus had ended all these words, he said to his disciples:	1 Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
2 You know that after two days shall be the pasch, and the son of man shall be delivered up to be crucified:	2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.»
3 Then were gathered together the chief priests and ancients of the people into the court of the high priest, who was called Caiphas:	3 Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
4 And they consulted together, that by subtilty they might apprehend Jesus, and put him to death.	4 і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
5 But they said: Not on the festival day, lest perhaps there should be a tumult among the people.
6 And when Jesus was in Bethania, in the house of Simon the leper,	6 І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
7 There came to him a woman having an alabaster box of precious ointment, and poured it on his head as he was at table.	7 підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
8 And the disciples seeing it, had indignation, saying: To what purpose is this waste?	8 Побачивши це учні, нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство?
9 For this might have been sold for much, and given to the poor.	9 Це можна б було дорого продати й — дати бідним!»
10 And Jesus knowing it, said to them: Why do you trouble this woman? for she hath wrought a good work upon me.	10 Ісус зауважив це й сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
11 For the poor you have always with you: but me you have not always.	11 Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
12 For she in pouring this ointment upon my body, hath done it for my burial.	12 Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
13 Amen I say to you, wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which she hath done, shall be told for a memory of her.	13 Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.»
14 Then went one of the twelve, who was called Judas Iscariot, to the chief priests,	14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
15 And said to them: What will you give me, and I will deliver him unto you? But they appointed him thirty pieces of silver.	15 і каже: «Що хочете мені дати, і я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків.
16 And from thenceforth he sought opportunity to betray him.	16 І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
17 And on the first day of the Azymes, the disciples came to Jesus, saying: Where wilt thou that we prepare for thee to eat the pasch?	17 Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?»
18 But Jesus said: Go ye into the city to a certain man, and say to him: the master saith, My time is near at hand, with thee I make the pasch with my disciples.	18 Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.»
19 And the disciples did as Jesus appointed to them, and they prepared the pasch.	19 Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
20 But when it was evening, he sat down with his twelve disciples.	20 Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
21 And whilst they were eating, he said: Amen I say to you, that one of you is about to betray me.	21 і коли вони їли, він промовив: «Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.»
22 And they being very much troubled, began every one to say: Is it I, Lord?	22 Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: «Чи то часом не я, Господи?»
23 But he answering, said: He that dippeth his hand with me in the dish, he shall betray me.	23 Він відповів: «Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
24 The Son of man indeed goeth, as it is written of him: but woe to that man by whom the Son of man shall be betrayed: it were better for him, if that man had not been born.	24 Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!»
25 And Judas that betrayed him, answering, said: Is it I, Rabbi? He saith to him: Thou hast said it.	25 А Юда, зрадник його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив.»
26 And whilst they were at supper, Jesus took bread, and blessed, and broke: and gave to his disciples, and said: Take ye, and eat. This is my body.	26 Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло.»
27 And taking the chalice, he gave thanks, and gave to them, saying: Drink ye all of this.	27 Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,
28 For this is my blood of the new testament, which shall be shed for many unto remission of sins.	28 бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 And I say to you, I will not drink from henceforth of this fruit of the vine, until that day when I shall drink it with you new in the kingdom of my Father.	29 Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.»
30 And a hymn being said, they went out unto mount Olivet.	30 І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.
31 Then Jesus said to them: All you shall be scandalized in me this night. For it is written: I will strike the shepherd, and the sheep of the flock shall be dispersed.	31 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
32 But after I shall be risen again, I will go before you into Galilee.	32 А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.»
33 And Peter answering, said to him: Although all shall be scandalized in thee, I will never be scandalized.	33 Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.»
34 Jesus said to him: Amen I say to thee, that in this night before the cock crow, thou wilt deny me thrice.	34 Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.»
35 Peter saith to him: Yea, though I should die with thee, I will not deny thee. And in like manner said all the disciples.	35 Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні.
36 Then Jesus came with them into a country place which is called Gethsemani; and he said to his disciples: Sit you here, till I go yonder and pray.	36 Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: «Посидьте тут, поки піду та помолюся там.»
37 And taking with him Peter and the two sons of Zebedee, he began to grow sorrowful and to be sad.	37 І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
38 Then he saith to them: My soul is sorrowful even unto death: stay you here, and watch with me.	38 Тоді сказав їм: «Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.»
39 And going a little further, he fell upon his face, praying, and saying: My Father, if it be possible, let this chalice pass from me. Nevertheless not as I will, but as thou wilt.	39 І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.»
40 And he cometh to his disciples, and findeth them asleep, and he saith to Peter: What? Could you not watch one hour with me?	40 Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
41 Watch ye, and pray that ye enter not into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh weak.	41 Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.»
42 Again the second time, he went and prayed, saying: My Father, if this chalice may not pass away, but I must drink it, thy will be done.	42 Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!»
43 And he cometh again and findeth them sleeping: for their eyes were heavy.	43 І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
44 And leaving them, he went again: and he prayed the third time, saying the selfsame word.	44 Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
45 Then he cometh to his disciples, and saith to them: Sleep ye now and take your rest; behold the hour is at hand, and the Son of man shall be betrayed into the hands of sinners.	45 Потім повернувся до учнів і каже до них: «Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
46 Rise, let us go: behold he is at hand that will betray me.	46 Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.»
47 As he yet spoke, behold Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and clubs, sent from the chief priests and the ancients of the people.	47 Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
48 And he that betrayed him, gave them a sign, saying: Whomsoever I shall kiss, that is he, hold him fast.	48 Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його.»
49 And forthwith coming to Jesus, he said: Hail, Rabbi. And he kissed him.	49 І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його.
50 And Jesus said to him: Friend, whereto art thou come? Then they came up, and laid hands on Jesus, and held him.	50 Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
51 And behold one of them that were with Jesus, stretching forth his hand, drew out his sword: and striking the servant of the high priest, cut off his ear.	51 Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
52 Then Jesus saith to him: Put up again thy sword into its place: for all that take the sword shall perish with the sword.	52 Тоді Ісус сказав до нього: «Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
53 Thinkest thou that I cannot ask my Father, and he will give me presently more than twelve legions of angels?	53 Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54 How then shall the scriptures be fulfilled, that so it must be done?	54 Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?»
55 In that same hour Jesus said to the multitudes: You are come out as it were to a robber with swords and clubs to apprehend me. I sat daily with you, teaching in the temple, and you laid not hands on me.
56 Now all this was done, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then the disciples all leaving him, fled.	56 Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.» Тоді всі учні залишили його й повтікали.
57 But they holding Jesus led him to Caiphas the high priest, where the scribes and the ancients were assembled.	57 Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
58 And Peter followed him afar off, even to the court of the high priest. And going in, he sat with the servants, that he might see the end.	58 Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
59 And the chief priests and the whole council sought false witness against Jesus, that they might put him to death:	59 Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
60 And they found not, whereas many false witnesses had come in. And last of all there came two false witnesses:	60 і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
61 And they said: This man said, I am able to destroy the temple of God, and after three days to rebuild it.	61 і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.»
62 And the high priest rising up, said to him: Answerest thou nothing to the things which these witness against thee?	62 Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?»
63 But Jesus held his peace. And the high priest said to him: I adjure thee by the living God, that thou tell us if thou be the Christ the Son of God.	63 Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.»
64 Jesus saith to him: Thou hast said it. Nevertheless I say to you, hereafter you shall see the Son of man sitting on the right hand of the power of God, and coming in the clouds of heaven.	64 Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.»
65 Then the high priests rent his garments, saying: He hath blasphemed; what further need have we of witnesses? Behold, now you have heard the blasphemy:	65 Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
66 What think you? But they answering, said: He is guilty of death.	66 Як вам здається?» Ті відповіли; «Він — винен смерти.»
67 Then did they spit in his face, and buffeted him: and others struck his face with the palms of their hands,	67 Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
68 Saying: Prophesy unto us, O Christ, who is he that struck thee?	68 і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?»
69 But Peter sat without in the court: and there came to him a servant maid, saying: Thou also wast with Jesus the Galilean.	69 Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.»
70 But he denied before them all, saying: I know not what thou sayest.	70 Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.»
71 And as he went out of the gate, another maid saw him, and she saith to them that were there: This man also was with Jesus of Nazareth.	71 Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.»
72 And again he denied with an oath, I know not the man.	72 Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.»
73 And after a little while they came that stood by, and said to Peter: Surely thou also art one of them; for even thy speech doth discover thee.	73 Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.»
74 Then he began to curse and to swear that he knew not the man. And immediately the cock crew.	74 Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень.
75 And Peter remembered the word of Jesus which he had said: Before the cock crow, thou wilt deny me thrice. And going forth, he wept bitterly.	75 І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.