Iob 13

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Ed ecco, ogni cosa vidde l'occhio mio, e udio l'orecchio mio, e intesi ogni cosa.	1 «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.
2 Secondo la vostra scienza e io conobbi, e non sono da meno di voi.	2 Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.
3 Ma pure all' Onnipotente favelleroe, e disputare con Dio desidero;	3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.
4 in prima mostrando che voi siete fabbricatori della bugia, e amatori delle perverse sentenze.	4 Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі — усі ви!
5 E Iddio il volesse, che voi foste taciuti, acciò che voi foste tenuti savii.	5 Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.
6 Adunque udite le mie correzioni, e al giudicio delli miei labbri intendete.	6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.
7 Or ha bisogno Iddio della vostra bugia, acciò che per lui favelliate inganno?	7 Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?
8 Or desiderate voi la faccia sua, e per Dio vi sforzate giudicare?	8 Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?
9 Ovvero piacerà a lui, il quale celare niuna cosa puote? Ovvero sarae ingannato, sì come l'uomo, colle vostre fraudi?	9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?
10 Elli reprenderà voi, perciò che nascosamente la faccia sua ricevete.	10 Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.
11 Incontanente che si muoverà, turberà voi, e la paura sua rovinerae sopra voi.	11 Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?
12 La vostra memoria s'assomiglierae alla cenere, e ritorneranno in luto li capi vostri.	12 Ваші гадання — думки з попелу, | і відповіді ваші — відповіді з глини.
13 Tacete uno poco, acciò ch' io favelli qualunque cosa la mente rapporterà a me.	13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.
14 Perchè lacero io le carni mie colli denti miei, e l'anima mia porto nelle mani mie?	14 Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.
15 Ancora s' elli ucciderà me, in lui spererò; ma pure le vie mie nel cospetto suo riprenderò.	15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.
16 Ed elli sarae lo mio Salvatore; e in veritade ogni ipocrita non verrà dinanzi a lui.	16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з’явитись нечестивий.
17 Udite la parola mia, e li miei parlari oscuri ricevete colle orecchie vostre.	17 Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.
18 S' io sarò giudicato, so che giusto sarò trovato.	18 Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!
19 Chi è colui il quale sia giudicato meco? venga; perchè tacendo mi consumo (nella mente)?	19 Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.
20 Due cose non mi fare, e allora della faccia tua non mi nasconderò.	20 Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!
21 La tua mano fa di lungi da me, e la paura tua non mi spaventi.	21 Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!
22 E chiama me, e io risponderò a te; ovvero certo io favelleroe, e tu risponderai a me.	22 І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.
23 Quante iniquitadi ho io e quanti peccati, le fellonie mie e peccati mostra a me.	23 Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!
24 Perchè nascondi tu la faccia tua, e pensi tu me esser tuo nemico?	24 Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?
25 Contro la foglia, che si tolle dal vento, mostri la tua potenza; e la paglia secca persèguiti.	25 Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?
26 Certo tu scrivi contro a me la amaritudine, e vogli consumare me per li peccati della mia fanciullezza.	26 Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;
27 Tu ponesti nel nervo lo mio piede, e osservasti tutte le mie vie, e le vestigie de' miei piedi considerasti.	27 заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.
28 Il quale sono da essere consumato come puzza, e sì come vestimento mangiato dalla tignuola.	28 Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»