Giobbe 9

LA SACRA BIBBIA	Біблія
1 Giobbe prese la parola e disse:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 "Certo, so che è così; come può un uomo essere giusto davanti a Dio?	2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?
3 Se uno volesse disputare con lui, non gli risponderebbe una volta su mille.	3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.
4 Chi, saggio di mente e potente per la forza, gli si è opposto ed è rimasto illeso?	4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?
5 Egli sposta le montagne senza che se ne avvedano e le sconvolge nella sua collera.	5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.
6 Egli scuote la terra dal suo posto e le sue colonne vacillano.	6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.
7 Ordina al sole di non sorgere e mette un sigillo alle stelle.	7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.
8 Egli da solo dispiega i cieli e cammina sulle onde del mare.	8 Він небеса нап’яв, сам він; | він ходить по морських висотах.
9 Egli forma l'Orsa e l'Orione, le Pleiadi e le Costellazioni del sud.	9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.
10 Compie prodigi insondabili e meraviglie senza numero.	10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!
11 Ecco, mi passa vicino e non lo vedo, se ne va, e di lui non mi accorgo.	11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.
12 Se rapisce qualcosa, chi lo può impedire? Chi può dirgli: "Che cosa fai?".	12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?
13 Dio non ritira la sua collera, sotto di lui si curvano le legioni di Raab.	13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!
14 Tanto meno potrei io rispondergli o scegliere argomenti contro di lui.	14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?
15 Anche se avessi ragione non riceverei risposta, dovrei chiedere grazia al mio avversario.	15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.
16 Anche se rispondesse al mio appello, non crederei che ha ascoltato la mia voce,	16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.
17 lui, che mi schiaccia nell'uragano e moltiplica senza ragione le mie ferite.	17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, —
18 Non mi lascia riprendere fiato, anzi mi sazia di amarezze.	18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.
19 Se si tratta di forza, è lui il vigoroso; se si tratta di giudizio, chi lo farà comparire?	19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?
20 Anche se fossi innocente, il mio parlare mi condannerebbe; se fossi giusto, mi dichiarerebbe perverso.	20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об’явлю себе невинним, мене обвинуватять.
21 Sono innocente? Non lo so neppure io; detesto la mia vita.	21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.
22 Però è lo stesso, ve lo assicuro, egli fa perire l'innocente e il reo!	22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.
23 Se una calamità miete vittime in un istante, egli se ne ride della disgrazia degl'innocenti.	23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.
24 Lascia la terra nel potere dei malvagi, egli vela il volto dei suoi governanti. Se non è lui, chi dunque può essere?	24 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.
25 I miei giorni passano più veloci di un corriere, fuggono senza gustare felicità.	25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.
26 Scorrono veloci come barche di giunco, come aquila che piomba sulla preda.	26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.
27 Se dico: "Voglio dimenticare la mia afflizione, cambiare il mio volto ed essere lieto",	27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! —
28 mi spavento per tutte le sofferenze; e poi so che tu non mi assolverai.	28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.
29 Se sono colpevole, perché affaticarmi invano?	29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?
30 Anche se mi lavassi con la neve e pulissi le mie mani con la potassa,	30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,
31 tu mi tufferesti nel fango e le mie vesti mi avrebbero in orrore.	31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.
32 Egli, infatti, non è un uomo come me, cui possa replicare, e che insieme compariamo in giudizio.	32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!
33 Non c'è un giudice tra noi che ponga la mano su noi due,	33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,
34 che allontani da me la sua verga, in modo che il suo terrore non mi spaventi.
35 Allora potrei parlare senza temerlo; poiché non è così, sono solo con me stesso.	35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»