| 1 Полюбіте справедливість, ви, що правите землею! | Роздумуйте про Господа в правоті | й у простоті серця шукайте його! |
| 2 Його знаходять ті, що його не спокушають, | і він являється тим, що йому не спроневіряються. |
| 3 Думки ж лукаві від Бога віддаляють, | і всемогутність, коли її спокушати, присоромлює безумних. |
| 4 Бо в душу, яка лихе мислить, мудрість не ввійде, | ані не оселиться в тілі, запроданім гріхові. |
| 5 Святий бо Дух-виховник від лукавства тікає, | відступає від гадок безглуздих | і віддаляється, коли виринає кривда. |
| 6 Мудрість же — дух, що людей любить, | однак, не лишає уст хулителя безкарними; | бо Бог — свідок його нутра, | вірний дослідник його серця, | і чує, що його язик говорить. |
| 7 Дух бо Господній наповнює всесвіт | і — як Вседержитель — знає кожне слово. |
| 8 Тому ніхто не може таїтись, хто говорить несправедливе, | і не мине його караюча справедливість. |
| 9 Безбожного задуми підуть під розслід, | слів його гомін до Господа долине, | щоб покарати його беззаконня; |
| 10 бо ревниве вухо все чує, | і навіть шепіт нарікань від нього не затаїться. |
| 11 Тож бережіться пустого нарікання | і здержуйте язик від обмови, | бо і потаємне слово не перейде гладко» | і брехливі уста погублять душу. |
| 12 Не шукайте собі смерти вашим життям безпутнім | і не накликайте погибелі на себе ділами рук ваших. |
| 13 Бо Бог не створив смерть, | ані не радіє з погибелі живучих. |
| 14 Він бо створив усе на те, щоб існувало, | і творіння світу — спасенні; | нема в них жадної погубної їді | і царства смерти на землі немає, |
| 15 бо справедливість — безсмертна. |
| 16 А безбожні ділами й словами смерть на себе накликають | і, взявши собі її за приятельку, гинуть за неї; | союз із нею заключають, | тому вони варті, щоб належати до неї. |