Premier livre de Samuel 14

JERUSALEM	Біблія
1 Un jour le fils de Saül, Jonathan, dit à son écuyer: "Viens, traversons jusqu'au poste des Philistinsqui sont de l'autre côté", mais il n'avertit pas son père.	1 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав до свого хлопця — зброєноші: «Ходи та перейдемо до філістимлянської сторожі, що он по тому боці.» Батькові ж своєму він не сказав про те нічого.
2 Saül était assis à la limite de Géba, sous le grenadier qui est près de l'aire, et la troupe qui étaitavec lui était d'environ 600 hommes.	2 Саул саме тоді сидів на границі Геви під Гранатовим деревом, що на току, й людей було при ньому якихось шістсот чоловік.
3 Ahiyya, fils d'Ahitub, frère d'Ikabod, fils de Pinhas, fils d'Eli, le prêtre de Yahvé à Silo, portaitl'éphod. La troupe ne remarqua pas que Jonathan était parti.	3 Ахія, син Ахітува, брат Іхавода, сина Пінхаса, сина Елі, Господнього священика в Шіло, носив тоді ефод. Люди ж не знали, що Йонатан пішов десь.
4 Dans le défilé que Jonathan cherchait à franchir pour atteindre le poste philistin, il y a une dentde rocher d'un côté et une dent de rocher de l'autre côté. L'une est appelée Boçèç, et l'autre Senné;	4 Були ж у просмику, через який Йонатан старавсь пролізти до філістилянської сторожі, гострий скелястий шпиль по однім боці й гострий скелястий шпиль по другім боці; один називався Боцец, а другий Сенне
5 la première dent est au nord, face à Mikmas, la seconde est au sud, face à Géba.	5 Один шпиль стримів на північ, проти Міхмасу, а другий на південь, проти Геви.
6 Jonathan dit à son écuyer: "Viens, traversons jusqu'au poste de ces incirconcis. Peut-être Yahvéfera-t-il quelque chose pour nous, car rien n'empêche Yahvé de donner la victoire, qu'on soit beaucoup ou peu."	6 От Йонатан і каже до хлопця, свого зброєноші: «Ходи, перейдімо до сторожі отих необрізаних. Може Господь і пощастить нам! Ніщо бо не може бути Господеві на перешкоді, щоб дати перемогу, чи е когось багато, чи мало.»
7 Son écuyer lui répondit: "Fais tout ce vers quoi penche ton coeur. Je suis avec toi, mon coeur estcomme ton coeur."	7 А зброеноша відповів йому: «Чини все, що тобі до серця. Я з тобою й що в тебе на серці, те й у мене.»
8 Jonathan dit: "Voici que nous allons passer vers ces gens et nous découvrir à eux.	8 Йонатан сказав: «Ось ми йдемо до тих людей і покажемось їм.
9 S'ils nous disent: Ne bougez pas jusqu'à ce que nous vous rejoignions, nous resterons sur place etnous ne monterons pas vers eux.	9 Як вони скажуть нам: стійте, поки ми не наблизимось до вас, то ми зупинимось на нашім місці й не будемо до них здійматись.
10 Mais s'ils nous disent: Montez vers nous, nous monterons, car Yahvé les aura livrés entre nosmains: cela nous servira de signe."	10 А коли скажуть: Ідіть до нас угору, — то ми підемо вгору, бо Господь видав їх нам у руки. Це буде для нас знаком.»
11 Lorsqu'ils se découvrirent tous les deux au poste des Philistins, ceux-ci dirent: "Voilà desHébreux qui sortent des trous où ils se cachaient",	11 Коли ж вони обидва стали на виду в філістимлянської сторожі, філістимляни сказали: «Дивись, євреї вилазять з нор, де були поховались.»
12 et les gens du poste, s'adressant à Jonathan et à son écuyer, dirent: "Montez vers nous, que nousvous apprenions quelque chose." Alors Jonathan dit à son écuyer: "Monte derrière moi, car Yahvé les a livrésaux mains d'Israël."	12 І люди зо сторожі заговорили до Йонатана та до його зброєноші: «Ходіть до нас, ми маємо щось вам сказати!» Тут Йонатан сказав до свого зброєноші: «Ходи за мною, бо Господь видав їх у руки Ізраїля.»
13 Jonathan monta en s'aidant des mains et des pieds, et son écuyer le suivit; ils tombaient devantJonathan et son écuyer les achevait derrière lui.	13 І Йонатан став плазувати рачки, руками й ногами, а його зброєноша слідом за ним. І валились вони перед Йонатаном, а його зброєноша добивав їх позад нього.
14 Ce premier massacre que firent Jonathan et son écuyer fut d'une vingtaine d'hommes...	14 І полягло в тім першім побою, що завдав Йонатан і його зброєноша, щось із двадцять чоловік на просторі половини дня орання одною парою волів.
15 La terreur se répandit dans le camp, dans la campagne et dans tout le peuple; le poste et le corpsde destruction furent saisis d'effroi eux aussi, la terre trembla et ce fut une panique de Dieu.	15 Страх обійняв табір, поле навколо і все військо; сторожа й руїнницький загін теж налякались; до того ж і земля затряслася, — і жах Господній найшов на них.
16 Les guetteurs de Saül, qui étaient à Géba de Benjamin, virent que le camp s'agitait en tout sens,	16 Саулові сторожі, що були в Геві Веніямина, бачили, що табір метушився й розбігався на всі боки.
17 et Saül dit à la troupe qui était avec lui: "Faites l'appel et voyez qui d'entre nous est parti." On fitl'appel et voilà que Jonathan et son écuyer étaient absents!	17 І Саул звелів людям, що були при ньому: «Зробіть перегляд та подивіться, хто з наших відлучився.» І як зроблено перегляд — не було Йонатана та його зброєноші.
18 Alors Saül dit à Ahiyya: "Apporte l'éphod", car c'était lui qui portait l'éphod en présenced'Israël.	18 Тоді Саул звелів Ахії: «Принеси ефод сюди», — бо то він носив тоді ефод перед синами Ізраїля.
19 Mais pendant que Saül parlait au prêtre, le tumulte au camp philistin allait croissant et Saül ditau prêtre: "Retire ta main."	19 Тим часом як Саул говорив до священика, тривога в філістимлянському таборі ставала дедалі більшою та більшою, й Саул сказав до священика: «Витягни руку!»
20 Saül et toute la troupe qui était avec lui se réunirent et arrivèrent au lieu du combat: voilà qu'ilstiraient l'épée les uns contre les autres, une énorme panique!	20 Зібралися Саул і все військо, що було при ньому, і як прийшли на боєвище, аж ось кожний із мечем один проти одного — замішання дуже велике!
21 Les Hébreux qui s'étaient mis auparavant au service des Philistins et qui étaient montés aveceux au camp firent défection eux aussi, pour se joindre aux Israélites qui étaient avec Saül et Jonathan.	21 Євреї, що перед тим були пристали до філістимлян і що були прийшли з ними в табір, також від них відстали, щоб приєднатись до Ізраїля, до Саула та Йонатана.
22 Tous les Israélites qui s'étaient cachés dans la montagne d'Ephraïm, apprenant que les Philistinsétaient en fuite, les talonnèrent aussi, en combattant.	22 І всі ізраїльтяни, що були поховались в Ефраїм-горах, почувши, що філістимляни повтікали, кинулись також наздогінці за ними, побиваючи їх.
23 Ce jour-là Yahvé donna la victoire à Israël. Le combat s'étendit au-delà de Bet-Horôn.	23 Так спас Господь Ізраїля того дня, й битва розтягнулась поза Бет-Хорон.
24 Comme les gens d'Israël étaient serrés de près ce jour-là, Saül prononça sur le peuple cetteimprécation: "Maudit soit l'homme qui mangera quelque chose avant le soir, avant que j'aie tiré vengeance demes ennemis!" Et personne du peuple ne goûta d'aucune nourriture.	24 Ізраїльтяни були того дня знесилені; Саул же вчинив учинок необачний, бо закляв народ словами: «Проклят, хто їстиме щонебудь до вечора, поки я не помщусь над моїми ворогами!» І ніхто з народу не їв нічого.
25 Or il y avait un rayon de miel en plein champ.	25 Ввесь народ увійшов у лісову поляну, де був мед.
26 Le peuple arriva au rayon de miel et le miel coulait, mais personne ne porta la main à sabouche, car le peuple redoutait le serment juré.	26 Народ прийшов до крижки меду, а мед тече звідти, та ніхто не простягнув руки до рота, бо народ боявсь присяги.
27 Cependant Jonathan n'avait pas entendu son père imposer le serment au peuple. Il avança lebout du bâton qu'il avait à la main et le plongea dans le rayon de miel, puis il ramena la main à sa bouche; alorsses yeux s'éclaircirent.	27 Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. Він простягнув палицю, що була в руці в нього, встромив кінцем у крижку меду, підніс до рота — й очі його заясніли.
28 Mais quelqu'un de la troupe prit la parole et dit: "Ton père a imposé ce serment au peuple:Maudit soit l'homme, a-t-il dit, qui mangera quelque chose aujourd'hui."	28 Та коли хтось із народу озвавсь до нього, кажучи: «Твій батько суворо закляв людей словами: Проклят хто буде їсти що сьогодні! — хоча народ був виснажений»,
29 Jonathan répondit: "Mon père a fait le malheur du pays! Voyez donc comme j'ai les yeux plusclairs pour avoir goûté ce peu de miel.	29 Йонатан відповів: «Мій батько занапастив країну! Глядіть, як засвітились мої очі, коли я скуштував так трохи цього меду.
30 A plus forte raison, si le peuple avait mangé aujourd'hui du butin qu'il a trouvé chez l'ennemi,est-ce qu'alors la défaite des Philistins n'aurait pas été plus grande?"	30 А що було б, якби люди були сьогодні добре попоїли з ворожої здобичі, що дісталась! Поразка філістимлян була б тепер багато більша!»
31 Ce jour-là, on battit les Philistins depuis Mikmas jusqu'à Ayyalôn et le peuple était à bout deforce.	31 Того дня били вони філістимлян від Міхмасу до Аялону, і народ був дуже втомився.
32 Alors le peuple se rua sur le butin, il prit du petit bétail, des boeufs, des veaux, les immola àmême la terre et il se mit à manger avec le sang.	32 Кинулися люди на здобич, брали овець, волів і телят, заколювали на землі та їли їх з кров’ю.
33 On avertit ainsi Saül: "Le peuple est en train de pécher contre Yahvé en mangeant avec lesang!" Alors il dit: "Vous avez été infidèles! Roulez-moi ici une grande pierre!"	33 Як же сповіщено Саула, кажучи; «Народ грішить проти Господа, бо їсть із кров’ю», він на це промовив: «Спроневірились ви! Прикотіть мені сюди великого, каменя!»
34 Puis Saül dit: "Répandez-vous dans le peuple et dites: Que chacun m'amène son boeuf ou sonmouton; vous les immolerez ici et vous mangerez, sans pécher contre Yahvé en mangeant avec le sang." Leshommes amenèrent chacun ce qu'il avait cette nuit-là et ils firent l'immolation en cet endroit.	34 Далі Саул додав; «Розійдіться поміж людьми й скажіть їм: Хай кожний приведе до мене свого вола й вівцю: ви їх колотимете тут і їстимете, щоб не грішити проти Господа, ївши з кров’ю.» І приводив кожний з народу, що мав тієї ночі під рукою, й заколював на тому місці.
35 Saül construisit un autel à Yahvé; ce fut le premier autel qu'il lui construisit.	35 Потім Саул спорудив жертовник Господеві. То був перший жертовник, що Саул спорудив Господеві.
36 Saül dit: "Descendons de nuit à la poursuite des Philistins et pillons-les jusqu'au lever du jour;nous ne leur laisserons pas un homme." On lui répondit: "Fais tout ce qui te semble bon." Mais le prêtre dit:"Approchons-nous ici de Dieu."	36 Саул сказав: «Ходімо вслід за філістимлянами цієї ночі й грабуймо їх, аж доки не настане ранок. Не лишімо з них ні одного!» Йому сказали: «Чини все, що тобі довподоби.» Але священик мовив: «Удаймося раніш ось тут до Бога!»
37 Saül consulta Dieu: "Descendrai-je à la poursuite des Philistins? Les livreras-tu entre les mainsd'Israël?" Mais il ne lui répondit pas ce jour-là.	37 І спитав Саул у Бога: «Чи двигнутися мені навздогінці за філістимлянами? Чи видаси їх Ізраїлеві в руки?» Та того дня Бог не відповів йому.
38 Alors, Saül dit: "Approchez ici, vous tous, chefs du peuple! Examinez bien en quoi a consisté lafaute d'aujourd'hui.	38 Тоді Саул звелів: «Приступіть сюди, всі начальники в народі, й розвідайтеся добре, в чому був гріх сьогодні.
39 Aussi vrai que vit Yahvé qui donne la victoire à Israël, même s'il s'agit de mon fils Jonathan, ilmourra sûrement!" Personne dans tout le peuple n'osa lui répondre.	39 Бо — як живий Господь, що дарував Ізраїлеві перемогу! — навіть як Йонатан, син мій, причасний при тому, то смерть йому!» Ніхто з народу не мав відваги йому відповісти.
40 Il dit à tout Israël: "Mettez-vous d'un côté et moi avec mon fils Jonathan nous nous mettrons del'autre", et le peuple répondit à Saül: "Fais ce qui te semble bon."	40 І він звелів усьому Ізраїлеві: «Станьте по однім боці, а я з сином Йонатаном станемо по другім.» Народ озвався до Саула: «Чини, що тобі довподоби.»
41 Saül dit alors: "Yahvé, Dieu d'Israël, pourquoi n'as-tu pas répondu aujourd'hui à ton serviteur?Si la faute est sur moi ou sur mon fils Jonathan, Yahvé, Dieu d'Israël, donne urim; si la faute est sur ton peupleIsraël, donne tummim." Saül et Jonathan furent désignés et le peuple échappa.	41 Саул сказав: «Господи Боже Ізраїля! Чому ти не відповів твоєму слузі сьогодні? Коли ця провина на мені або моєму синові Йонатанові, Господи Боже Ізраїля, дай Урім, коли ж на Ізраїлі, твоїм народі — дай Туммім.» І жереб випав на Йонатана Й Саула, а народ вийшов невинним.
42 Saül dit: "Jetez le sort entre moi et mon fils Jonathan", et Jonathan fut désigné.	42 Тоді Саул і звелів: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном.» І жереб випав на Йонатана.
43 Alors Saül dit à Jonathan: "Avoue-moi ce que tu as fait." Jonathan répondit: "J'ai seulementgoûté un peu de miel avec le bout du bâton que j'avais à la main. Je suis prêt à mourir."	43 Саул сказав до Йонатана: «Признайсь мені, що ти зробив.» І признавсь йому Йонатан та й каже: «Я скуштував кінцем палиці, що в руці в мене, трохи меду. Ось я готовий умерти.»
44 Saül reprit: "Que Dieu me fasse ce mal et qu'il ajoute cet autre si tu ne meurs pas, Jonathan!"	44 Саул сказав: «Нехай Бог учинить мені те й гірше! Ти мусиш умерти, Йонатане!»
45 Mais le peuple dit à Saül: "Est-ce que Jonathan va mourir, lui qui a opéré cette grande victoireen Israël? Gardons-nous en! Aussi vrai que Yahvé est vivant, il ne tombera pas à terre un cheveu de sa tête, carc'est avec Dieu qu'il a agi aujourd'hui!" Ainsi le peuple racheta Jonathan et il ne mourut pas.	45 Тоді народ озвався до Саула: «Вмирати Йонатанові, що довершив оцю велику перемогу в Ізраїлі? Не бути цьому, як живий Господь, і волосинки не впаде в нього з голови на землю, бо він за Божою допомогою виконав це сьогодні.» Отак народ урятував Йонатана від смерти.
46 Saül renonça à poursuivre les Philistins et les Philistins gagnèrent leur pays.	46 Саул повернувся від погоні за філістимлянами, а філістимляни пішли в свою країну.
47 Saül s'assura la royauté sur Israël et fit la guerre de tous côtés contre tous ses ennemis, contreMoab, les Ammonites, Edom, le roi de Coba et les Philistins; où qu'il se tournât, il était victorieux.	47 Перебравши царську владу над Ізраїлем, Саул воював навкруги проти своїх ворогів: проти Моава, проти синів Аммона, проти Едому, проти Бет-Рехова, царя Цова, та проти філістимлян: куди б не повернувсь, перемагав.
48 Il fit des prouesses de vaillance, battit les Amalécites et délivra Israël des mains de ceux qui lepillaient.	48 Виявляючи хоробрість, побив також амалекитян і визволив Ізраїля з потали тих, що його грабували.
49 Saül eut pour fils Jonathan, Ishyo et Malki-Shua. Les noms de ses deux filles étaient Mérabpour l'aînée et Mikal pour la cadette.	49 Сини ж Саула були: Йонатан, Їшйо та Малкішуа; а двох дочок його звали: старшу Мерав, молодшу Міхаль.
50 La femme de Saül se nommait Ahinoam, fille d'Ahimaaç. Le chef de son armée se nommaitAbner, fils de Ner, l'oncle de Saül:	50 Жінка Саула була на ім’я Ахіноам, дочка Ахімаца. Начальник його війська звавсь Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51 Qish, le père de Saül, et Ner, le père d'Abner, étaient les fils d'Abiel.	51 Як Кіш, Саулів батько, так і Пер, Авнерів батько, були сини Авієла.
52 Il y eut une guerre acharnée contre les Philistins tant que vécut Saül. Tous les braves et tous lesvaillants que voyait Saül, il se les attachait.	52 Війна ж була запекла проти філістимлян, покіль було віку Саула. І де було Саул побачить хороброго та сильного якого, — всіх приймав до себе.