1 Maccabees 12

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Jonathan saw that the time served him, and he chose certain men and sent them to Rome, to confirm and to renew the amity with them:	1 І побачивши, що час був сприятливий, Йонатан вибрав мужів і послав їх у Рим, щоб затвердити й відновити з римлянами дружбу.
2 And he sent letters to the Spartans, and to other places according to the same form.	2 Так само й до спартанців і в інші місця вислав листи в тій же справі.
3 And they went to Rome, and entered into the senate house, and said: Jonathan the high priest, and the nation of the Jews have sent us to renew the amity, and alliance as it was before.	3 Пустились ті в дорогу до Риму і, виступивши перед Радою, сказали: «Йонатан первосвященик та юдейський народ прислали нас, щоб відновити дружбу й союз із вами, як то було перше.»
4 And they gave them letters to their governors in every place, to conduct them into the land of Juda with peace.	4 І римляни дали їм листа до влади в кожній країні, щоб ті провели їх мирно в Юдею.
5 And this is a copy of the letters which Jonathan wrote to the Spartans:	5 Ось відпис листів, що Йонатан був написав до спартанців:
6 Jonathan the high priest, and the ancients of the nation, and the priests, and the rest of the people of the Jews, to the Spartans, their brethren, greeting.	6 «Йонатан первосвященик, народна Рада, священики й увесь юдейський народ братам спартанцям, привіт!
7 There were letters sent long ago to Onias the high priest from Arius who reigned then among you, to signify that you are our brethren, as the copy here underwritten doth specify.	7 Уже в минулому Онія, первосвященик, одержав був листи від Арія, що царював над вами, в яких писалося, що ви брати наші, як про це свідчить залучений тут відпис.
8 And Onias received the ambassador with honour: and received the letters wherein there was mention made of the alliance, and amity.	8 Онія прийняв вашого посла з пошаною й узяв від нього листа, в якому говорилося про союз і дружбу.
9 We, though we needed none of these things, having for our comfort the holy books that are in our hands,	9 Хоч ми його й не потребуємо, бо маємо втіху — святі книги, що в руках наших, —
10 Chose rather to send to you to renew the brotherhood and friendship, lest we should become strangers to you altogether: for there is a long time passed since you sent to us.	10 нам усе ж таки приємно спробувати відновити братерство й дружбу з вами, щоб не зробитись вам чужими, багато бо часу упливло, відколи ви до нас писали.
11 We therefore at all times without ceasing, both in our festivals, and other days, wherein it is convenient, remember you in the sacrifices that we offer, and in our observances, as it is meet, and becoming to remember brethren.	11 Ми ввесь час вас згадуємо, безнастанно, чи то на свята, чи при будь-яких інших святкових нагодах, коли приносимо жертви, чи у молитвах наших, як воно личить і годиться про братів пам’ятати.
12 And we rejoice at your glory.	12 Ми раді вашій славі.
13 But we have had many troubles and wars on every side, and the kings that are round about us, have fought against us.	13 На нас же налягло з усіх сторін багато злиднів і воєн багато; усі бо навколишні царі на нас воювали.
14 But we would not be troublesome to you, nor the rest of our allies and friends in these wars.	14 Ми не хотіли під час тих воєн ні вам, ні іншим нашим союзникам та друзям надокучати,
15 For we have had help from heaven, and we have been delivered, and our enemies are humbled.	15 бо маємо з неба допомогу й були врятовані від наших ворогів, які були принижені.
16 We have chosen therefore Numenius the son of Antiochus, and Antipater the son of Jason, and have sent them to the Romans to renew with them the former amity and alliance.	16 Тому ми й вибрали Нуменія, сина Антіоха, й Антипатра, сина Ясона, і вислали їх до римлян, щоб відновити з ними дружбу й союз, який мали ми з ними перше.
17 And we have commanded them to go also to you, and to salute you, and to deliver you our letters, concerning the renewing of our brotherhood.	17 Ми звеліли й до вас завернути, привітати вас і доручити вам нашого листа про віднову нашого братерства.
18 And now you shall do well to give us an answer hereto.	18 Ви, отже, зробите гаразд, коли дасте нам відповідь у цій справі.»
19 And this is the copy of the letter which he had sent to Onias:	19 А ось відпис листа, що спартанці вислали Онії:
20 Arius king of the Spartans to Onias the high priest, greeting.	20 «Арій, цар спартанський, Онії, великому первосвященикові, привіт!
21 It is found in writing concerning the Spartans, and the Jews, that they are brethren, and that they are of the stock of Abraham.	21 В якімсь письмі про спартанців та про юдеїв знайшлося, що вони брати та з роду Авраама.
22 And now since this is come to our knowledge, you do well to write to us of your prosperity.	22 І от тепер, тому що ми це знаємо, ви добре зробите, якщо нам напишете, як вам ідеться;
23 And we also have written back to you: That our cattle, and our possessions are yours: and yours, ours. We therefore have commanded that these things should be told you.	23 а щодо нас, то ми вам відписуємо: Худоба ваша й ваше майно — наші, так само як усе наше — ваше. Даємо, отже, наказ, щоб вас про те повідомили.»
24 Now Jonathan heard that the generals of Demetrius were come again with a greater army than before to fight against him.	24 Довідався Йонатан, що начальники Димитрія повернулися з більшим військом, ніж перше, щоб воювати проти нього,
25 So he went out from Jerusalem, and met them in the land of Amath: for he gave them no time to enter into his country.	25 і виступив з Єрусалиму й пішов проти них в Амафітін-край, не дав бо їм часу вступити у край свій.
26 And he sent spies into their camp, and they came back and brought him word that they designed to come upon them in the night.	26 Він вислав розвідувачів у їхній табір, які, повернувшись, оповіли йому, що сирійці готові напасти вночі на юдеїв.
27 And when the sun was set, Jonathan commanded his men to watch, and to be in arms all night long ready to fight, and he set sentinels round about the camp.	27 Тому, коли зайшло сонце, Йонатан звелів своїм бути напоготові й зі зброєю в руках усю ніч сподіватися бою, і розставив передові чати навколо табору.
28 And the enemies heard that Jonathan and his men were ready for battle, and they were struck with fear, and dread in their heart: and they kindled fires in their camp.	28 Почули вороги, що Йонатан із своїми приготувався до бою, і зо страху впали серцем і запалили вогонь у таборі в себе й відступили.
29 But Jonathan and they that were with him knew it not till the morning: for they saw the lights burning.	29 Та Йонатан зо своїми не знали того аж до ранку, бо бачили, що горів огонь.
30 And Jonathan pursued after them, but overtook them not: for they had passed the river Eleutherus.	30 Аж потім кинувся Йонатан навздогінці за ними, та не встиг, бо ті перейшли вже Елевтер-річку.
31 And Jonathan turned upon the Arabians that are called Zabadeans: and he defeated them, and took the spoils of them.	31 Тоді Йонатан повернувсь проти арабів, що звуться завадеї, розбив їх, узяв з них здобич
32 And he went forward, and came to Damascus, and passed through all that country.	32 і, знявши табір, пішов у Дамаск, пройшовши через цілу країну.
33 Simon also went forth, and came as far as Ascalon, and the neighbouring fortresses, and he turned aside to Joppe, and took possession of it,	33 Симон теж вирушив у похід і пройшов аж до Аскалону й до сусідніх твердинь, потім звернув на Яффу й заволодів нею,
34 (For he heard that they designed to deliver the hold to them that took part with Demetrius,) and he put a garrison there to keep it.	34 бо почув, що мешканці хотіли були видати ту кріпость прибічникам Димитрія, тим і поставив там залогу для її охорони.
35 And Jonathan came back, and called together the ancients of the people, and he took a resolution with them to build fortresses in Judea,	35 Повернувшись назад, Йонатан скликав на збори старших народних і ухвалив з ними збудувати кріпості в Юдеї,
36 And to build up walls in Jerusalem, and raise a mount between the castle and the city, to separate it from the city, that so it might have no communication, and that they might neither buy nor sell.	36 підвищити мури єрусалимські й вивести високий мур між кріпостю та містом, щоб її від міста відділити, щоб стояла окремо, отже, щоб залога не могла нічого ні купити, ні продати.
37 And they came together to build up the city: for the wall that was upon the brook towards the east was broken down, and he repaired that which is called Caphetetha:	37 От і зібралися, щоб місто будувати, — аж ось частина муру коло рову, що була на сході, завалилась. Йонатан відновив дільницю, що зветься Хафената.
38 And Simon built Adiada in Sephela, and fortified it, and set up gates and bars.	38 А Симон збудував Адіду на поділлю й укріпив її, додавши їй ворота з засувами.
39 Now when Tryphon had conceived a design to make himself king of Asia, and to take the crown, and to stretch out his hand against king Antiochus:	39 Тим часом Трифон намагався стати царем над Азією, покласти вінець собі на голову і простягнути руку на царя Антіоха,
40 Fearing lest Jonathan would not suffer him, but would fight against him: he sought to seize upon him, and to kill him. So he rose up and came to Bethsan.	40 але боявся, що Йонатан йому цього не дозволить, буде воювати проти нього. Тому й шукав, як би то його схопити та вбити. Він рушив у дорогу і прибув у Бетшан.
41 And Jonathan went out to meet him with forty thousand men chosen for battle, and came to Bethsan.	41 Йонатан із 40 000 добірних до бою мужів вийшов йому назустріч і теж прибув у Бетшан.
42 Now when Tryphon saw that Jonathan came with a great army, he durst not stretch forth his hand against him,	42 Побачив Трифон, що той прибув з великим військом, і побоявся на нього простягнути руку,
43 But received him with honour, and commended him to all his friends, and gave him presents: and he commanded his troops to obey him, as himself.	43 тому й прийняв його з честю, появив його всім своїм друзям, дав йому гостинців і наказав своїм друзям та військам слухатись його, немов себе самого,
44 And he said to Jonathan: Why hast thou troubled all the people, whereas we have no war?	44 та й сказав до Йонатана: «Навіщо ти томив народ цей? Таж війни нема між нами!
45 Now therefore send them back to their own houses: and choose thee a few men that may be with thee, and come with me to Ptolemais, and I will deliver it to thee, and the rest of the strong holds, and the army, and all that have any charge, and I will return and go away: for this is the cause of my coming.	45 попусти їх додому, а для себе вибери кілька чоловік, щоб були при тобі, і йди зо мною у Птолемаїду. Я дам тобі її разом з іншими твердинями й рештою військ та всіма старшинами, а сам повернусь назад, бож тільки для того я й прибув сюди.»
46 And Jonathan believed him, and did as he said: and sent away his army, and they departed into the land of Juda:	46 Повірив йому Йонатан і зробив так, як той сказав був: відпустив війська, що пішли собі в Юдею.
47 But he kept with him three thousand men: of whom he sent two thousand into Galilee, and one thousand went with him.	47 При собі лишив він 3000 чоловік, з яких 2000 залишив у Галилеї, а 1000 ходила з ним.
48 Now as soon as Jonathan entered into Ptolemais, they of Ptolemais shut the gates of the city, and took him: and all them that came in with him they slew with the sword.	48 Скоро Йонатан увійшов у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули за ним браму, схопили його і вбили мечем тих, що ввійшли з ним.
49 Then Tryphon sent an army and horsemen into Galilee, and into the great plain to destroy all Jonathan's company.	49 Тоді Трифон послав війська й кінноту в Галилею та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що були з Йонатаном.
50 But they, when they understood that Jonathan and all that were with him were taken and slain, encouraged one another, and went out ready for battle.	50 Та ці, довідавшися, що його взято й убито разом з тими, які були при ньому, один одного підбадьорили та й густими лавами двигнулися, готові до бою.
51 Then they that had come after them, seeing that they stood for their lives, returned back.	51 Як же побачили ті, які за ними гналися, що юдеям ідеться про життя, то відступили.
52 Whereupon they all came peaceably into the land of Juda. And they bewailed Jonathan, and them that had been with him, exceedingly: and Israel mourned with great lamentation.	52 І тим робом прибули всі в мирі в Юдею й, сповнені страху, оплакували Йонатана й тих, що були при ньому; увесь Ізраїль плакав вельми.
53 Then all the heathens that were round about them, sought to destroy them. For they said:	53 Усі народи навколо намагалися їх стерти з лиця землі; вони казали: «Нема в них ні начальника, ні помічника; ходім лишень на них війною й зітрімо з-поміж людей пам’ять про них.»
54 They have no prince, nor any to help them: now therefore let us make war upon them, and take away the memory of them from amongst mem.