Сирах 33

¹ Хто Господа страхається, того лихо не спіткає, бо й від спокуси врятує він його наново.

² Мудрий не має ненависти до закону, хто ж з ним лицемірить — той мов судно у бурі.

³ Розумний плекає віру в закон: для нього закон — вірогідний вирок.

⁴ Приготуйся словом, і тебе будуть слухати; зосередься знанням — і тоді відповідай.

⁵ Серце дурного, мов те колесо в возі, й мов вісь, що обертається — його міркування.

⁶ Глузливий друг — неначе той огир, який іржить під кожним вершником.

⁷ Чому воно так: день ліпший від дня, хоч денне світло в році — все від одного сонця?

⁸ Бо їх розрізнено спізнанням Господнім: він бо встановив усякі пори й свята.

⁹ Одні серед них він посвятив і звисочив, інші ж учинив будніми днями.

¹⁰ А й люди всі — з глини походять, з тої ж землі створено й Адама.

¹¹ У своїм повнознанні Господь розділив їх і різними їхні стани вчинив.

¹² З них деяких він благословив і вивищив, інших між ними — освятив і до себе наблизив, а деяких — прокляв, понизив, а й викинув їх із їхнього місця.

¹³ Так, як і глина в руках ганчаря, що з неї виробляє він за своєю волею, так люди в руках, того, хто створив їх і хто їм воздає за своєю справедливістю.

¹⁴ Супроти зла — добро, супроти смерти — життя, тож так і супроти благочесного — грішник.

¹⁵ Поглянь же на всі діла Всевишнього: вони всі — до пари, одне проти одного.

¹⁶ А я, останній — я, не доспавши, дозбирував за тими, що виноград збирають.

¹⁷ За Господнім благословенням, прибув я швидко й, мов винозборець, винотоку наповнив.

¹⁸ Зважте ж: я трудивсь не для себе самого, а й для тих усіх, що освіти шукають.

¹⁹ Тож слухайте мене, вельможі народу, — проводарі громади, насторожіть вуха!

²⁰ Синові й жінці, братові й другові, доки живеш — не давай над собою орудувати; а й майна свого не давай іншому, щоб не довелось тобі, розкаявшись, просити його назад.

²¹ Доки ще живеш і доки духу в тобі — будь-кому себе не видавай на поталу.

²² Ліпше бо, коли в тебе діти попросять, ніж сам би ти в руки дітей своїх заглядав.

²³ У всіх своїх ділах будь незалежний і не допускай твоїй славі заплямитись.

²⁴ Коли закінчаться дні життя твого, коли смерть настане, — роздавай свою спадщину.

²⁵ Для осла — паша, палиця і вантаж, для раба — хліб, карність і праця.

²⁶ Застав раба до праці, і матимеш спокій; а звільниш йому руки — він шукатиме волі.

²⁷ Ярмо й посторонок гнуть шию, тож рабові лукавому — колоди й побої.

²⁸ Займи його працею, нехай не дармує: з безділля навчаються багато лихого.

²⁹ Нехай так працює, як йому личить, а коли не слухається — наклади кайдани.

³⁰ Однак не вимагай ні від кого занадто й не роби нічого без здорового глузду.

³¹ Коли маєш слугу, хай буде — мов ти сам; він бо — кровне твоє надбання.

³² Коли маєш слугу — вважай його за брата, бо й як себе самого, так і його потребуватимеш.

³³ Як знущатимешся з нього, і він утече геть від тебе, то — на якій дорозі тоді його шукатимеш?