Йова 31

Біблія	BIBBIA TINTORI
1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!	1 « Feci patto coi miei occhi di non pensare neppure ad una vergine.
2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?	2 Che parte allora avrebbe di lassù Dio per me, e qual eredità avrebbe l'Onnipotente dall'alto?
3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?	3 Non è forse stabilita la perdizione pel malvagio e la diseredazione per chi opera l'iniquità?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?	4 Non vede Egli la mia condotta, e non conta tutti i miei passi?
5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?	5 Se camminai nella menzogna, se il mio piede corse alla frode,
6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!	6 (mi pesi Dio su giusta bilancia e riconosca la mia integrità);
7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,	7 se il mio piede ha fuorviato, se dietro ai miei occhi andò il mio cuore, se alle mie mani s'attaccò qualche macchia,
8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!	8 io semini ed un altro mangi, e la mia progenie sia sradicata.
9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —	9 Se il mio cuore è stato sedotto per una donna, se ho insidiato alla porta del mio amico,
10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!	10 sia abbandonata ad un altro la mia moglie e serva all'altrui libidine.
11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,	11 Ciò però è delitto nefando e grandissima iniquità,
12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.	12 è fuoco che divora fino alla perdizione e distrugge ogni rampollo.
13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,	13 Se sdegnai andare in giudizio col mio servo e colla mia serva quando erano in lite con me,
14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?	14 che dovrei fare quando Dio si leverà a giudicare? Quando mi interrogherà, che potrei rispondere?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?	15 Egli che fece me nel seno materno non fece forse anche lui? Non ci ha formati nel seno della madre il medesimo Dio?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?	16 Se negai ai poveri quanto chiedevano, se feci aspettare gli occhi della vedova;
17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?	17 se mangiai da solo il mio pezzo di pane, e non ne feci parte all'orfano,
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!	18 (chè la misericordia crebbe meco dalla mia infanzia e con me uscì dal seno di mia madre);
19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,	19 e non guardai pietoso colui che periva per mancanza di vesti e il povero che non aveva da coprirsi,
20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?	20 se i suoi fianchi non mi han benedetto, se egli non si è riscaldato colla lana delle mie pecore;
21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —	21 se alzai la mano contro l'orfano, anche quando mi vedevo superiore alla porta,
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!	22 il mio omero si stacchi dalla sua giuntura, il mio braccio vada in frantumi colle sue ossa.
23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!	23 io però ebbi sempre timore di Dio come di flutti sopra me sospesi, e non ne avrei potuto sopportare il peso.
24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,	24 Se ho riposta nell'oro la mia forza, se dissi all'oro fino: Tu sei la mia speranza;
25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,	25 se mi son rallegrato per le mie molte ricchezze, e perchè la mia mano ha accumulati molti beni;
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,	26 se guardai il sole nel suo splendore e la luna che si avanzava nella sua chiarezza,
27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —	27 e il mio cuore si rallegrò segretamente e io baciai la mia mano colla mia bocca,
28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.	28 (il che è una grandissima iniquità e negazione dell'Altissimo Dio),
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —	29 se mi rallegrai della rovina di chi ini odiava ed esultai quando lo raggiunse la sventura,
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?	30 (io non permisi alla mia bocca di peccare, col mandare imprecazioni contro la vita di lui);
31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?	31 se gli uomini della mia tenda non dissero: Chi ci darà delle sue carni affinchè ci saziamo?
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.	32 (il pellegrino non stette allo scoperto, la mia porta fu aperta al viaggiatore);
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,	33 se, come fa l'uomo, nascosi il mio peccato e celai nel mio seno la mia iniquità;
34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?	34 se ebbi paura della gran moltitudine e mi spaventò il disprezzo dei miei vicini, e non sono stato piuttosto in silenzio, senza passare la porta.
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!	35 Chi mi darà uno che mi ascolti e che l'Onnipotente esaudisca il mio desiderio e colui che giudica scriva egli stesso il libello?
36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.	36 Affinchè io lo porti sulle mie spalle e me lo avvolga alla testa qual diadema?
37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!	37 Ad ogni mio passo ne ripeterei le parole, e glielo presenterei come ad un principe.
38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,	38 Se la mia terra grida contro di me e se con lei piangono i suoi solchi,
39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —	39 se ho mangiato i suoi frutti senza pagare ed ho afflitto l'anima dei suoi agricoltori,
40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»	40 invece di grano mi nascano triboli, invece dell'orzo spine ». (Sono finite le parole di Giobbe).