Йова 31

Біблія	LA SACRA BIBBIA
1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!	1 Strinsi un patto con i miei occhi, di non fissare lo sguardo sulle ragazze.
2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?	2 Qual è la sorte che Dio ha assegnato dall'alto, e l'eredità che l'Onnipotente ha preparato dai luoghi eccelsi?
3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?	3 Non è forse la sciagura per il perverso e la sventura per chi compie il male?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?	4 Non vede egli la mia condotta e non conta tutti i miei passi?
5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?	5 Ho forse agito con falsità, e il mio piede si è affrettato verso la frode?
6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!	6 Mi pesi pure sulla bilancia della giustizia e riconosca Dio la mia integrità!
7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,	7 Se il mio passo ha errato fuori strada e il mio cuore ha seguito i miei occhi, o una sozzura si è attaccata alle mie mani,
8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!	8 un altro mangi ciò che io semino e siano sradicati i miei germogli!
9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —	9 Se il mio cuore fu sedotto da una donna, e ho spiato alla porta del mio prossimo,
10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!	10 mia moglie macini per un altro, e altri si accostino ad essa!
11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,	11 In verità, questa è un'infamia, un delitto da deferire ai giudici.
12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.	12 Quello è un fuoco che divora fino alla distruzione, e avrebbe consumato tutto il mio raccolto.
13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,	13 Se ho negato il diritto del mio schiavo e della mia schiava, quando erano in lite con me,
14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?	14 che cosa farei, quando Dio si ergerà giudice, che cosa risponderei, quando mi interrogherà?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?	15 Chi ha fatto me nel seno materno, non ha fatto anche lui? Non fu lo stesso a formarci nel seno?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?	16 Ho forse negato ai poveri quanto desideravano, od ho lasciato languire gli occhi della vedova?
17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?	17 Ho forse mangiato da solo il mio tozzo di pane, senza spartirlo con l'orfano?
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!	18 Infatti fin dalla mia giovinezza mi ha curato come padre e mi ha guidato fin dal grembo di mia madre.
19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,	19 Se mai ho visto un misero privo di vesti e un indigente senza abito,
20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?	20 non mi hanno forse benedetto i suoi fianchi, e non si è forse riscaldato con la lana dei miei agnelli?
21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —	21 Se ho alzato la mano contro l'orfano sapendomi appoggiato al tribunale,
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!	22 mi si stacchi la spalla dalla nuca e il mio braccio si spezzi dal gomito!
23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!	23 Perché mi atterra la disgrazia che Dio invia, non reggerei davanti alla sua maestà.
24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,	24 Ho forse riposto la mia fiducia nell'oro, e detto all'oro fino: "Tu sei la mia sicurezza"?
25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,	25 Mi sono forse compiaciuto dell'abbondanza dei miei beni, e perché la mia mano aveva accumulato la ricchezza?
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,	26 Quando vedevo risplendere il sole e la luna che avanzava maestosa,
27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —	27 si lasciò forse sedurre segretamente il mio cuore, mandando un bacio con la mano alla bocca?
28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.	28 Anche questo è un delitto per i giudici, perché avrei rinnegato Dio che sta in alto.
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —	29 Mi sono forse rallegrato della disgrazia del mio nemico, e ho esultato, perché lo colpì la sventura?
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?	30 Non ho neppure permesso alla mia bocca di peccare, augurandogli la sua morte con un'imprecazione!
31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?	31 Non diceva forse la gente della mia tenda: "Chi non si è sfamato della sua mensa?".
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.	32 Il forestiero non passava la notte all'aperto; io aprivo le porte al pellegrino.
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,	33 Ho forse occultato come un uomo i miei peccati, tenendo celato il mio delitto dentro di me
34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?	34 per timore dell'opinione delle folle, come se il disprezzo della famiglia mi spaventasse, sì da starmene zitto senza uscir di casa?
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!	35 Oh, avessi uno che mi ascoltasse! Ecco la mia firma! L'Onnipotente mi risponda! Il mio rivale scriva il suo rotolo:
36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.	36 lo porterei sulle mie spalle e me lo cingerei come un diadema.
37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!	37 Gli darei resoconto di tutta la mia condotta; mi presenterei a lui come un principe.
38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,	38 Se la mia terra ha gridato contro di me e i suoi solchi hanno pianto con essa,
39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —	39 se ho mangiato i suoi frutti senza pagamento, facendo esalare l'ultimo respiro ai suoi coltivatori,
40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»	40 le spine crescano invece del frumento e le ortiche al posto dell'orzo!". Fine delle parole di Giobbe.