Йова 16

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Заговорив Іов і мовив:	1 И отвечал Иов и сказал:
2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!	2 слышал я много такого; жалкие утешители все вы!
3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?	3 Будет ли конец ветреным словам? и что побудило тебя так отвечать?
4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою	4 И я мог бы так же говорить, как вы, если бы душа ваша была на месте души моей; ополчался бы на вас словами и кивал бы на вас головою моею;
5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.	5 подкреплял бы вас языком моим и движением губ утешал бы.
6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.	6 Говорю ли я, не утоляется скорбь моя; перестаю ли, что отходит от меня?
7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.	7 Но ныне Он изнурил меня. Ты разрушил всю семью мою.
8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.	8 Ты покрыл меня морщинами во свидетельство против меня; восстает на меня изможденность моя, в лицо укоряет меня.
9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,	9 Гнев Его терзает и враждует против меня, скрежещет на меня зубами своими; неприятель мой острит на меня глаза свои.
10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.	10 Разинули на меня пасть свою; ругаясь бьют меня по щекам; все сговорились против меня.
11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.	11 Предал меня Бог беззаконнику и в руки нечестивым бросил меня.
12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.	12 Я был спокоен, но Он потряс меня; взял меня за шею и избил меня и поставил меня целью для Себя.
13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.	13 Окружили меня стрельцы Его; Он рассекает внутренности мои и не щадит, пролил на землю желчь мою,
14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.	14 пробивает во мне пролом за проломом, бежит на меня, как ратоборец.
15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.	15 Вретище сшил я на кожу мою и в прах положил голову мою.
16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —	16 Лицо мое побагровело от плача, и на веждах моих тень смерти,
17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!	17 при всем том, что нет хищения в руках моих, и молитва моя чиста.
18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.	18 Земля! не закрой моей крови, и да не будет места воплю моему.
19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.	19 И ныне вот на небесах Свидетель мой, и Заступник мой в вышних!
20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.	20 Многоречивые друзья мои! К Богу слезит око мое.
21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!	21 О, если бы человек мог иметь состязание с Богом, как сын человеческий с ближним своим!
22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»	22 Ибо летам моим приходит конец, и я отхожу в путь невозвратный.