Йова 16

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Job prit la parole et dit:
2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!	2 J’ai entendu bien des choses de ce genre: vous êtes de tristes consolateurs!
3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?	3 Ces paroles en l’air vont-elles bientôt finir? Quel besoin as-tu de discuter ainsi?
4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою	4 Moi aussi, je pourrais parler comme vous si vous étiez à ma place, et moi à la vôtre. Je pourrais vous accabler de discours, et hocher la tête d’un air entendu.
5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.	5 J’en aurais des mots, pour vous réconforter! je ne m’arrêterais pas.
6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.	6 Mais si je parle, ma douleur ne se calme pas, et si je me tais, elle ne s’en va pas.
7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.	7 Car déjà la malveillance me pousse à bout, toute cette bande
8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.	8 s’empare de moi. Elle s’est levée pour témoigner contre moi, elle me répond par des calomnies.
9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,	9 Dans leur colère ils me déchirent et me poursuivent, ils grincent des dents contre moi: mes adversaires me lancent des regards de haine.
10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.	10 Ils me narguent de haut et leurs insultes m’atteignent comme des gifles; ils m’enserrent à m’étouffer.
11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.	11 Oui, Dieu m’a livré à des hommes injustes, il me jette aux mains des méchants.
12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.	12 Quand tout allait bien il m’a brisé, il m’a pris par la nuque et m’a mis en pièces. Il a fait de moi sa cible.
13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.	13 De partout me viennent ses flèches, sans pitié, il me transperce les reins et ma bile se répand sur le sol.
14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.	14 Blessure après blessure, comme un guerrier il ne me lâche pas.
15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.	15 J’ai cousu un sac sur ma peau, j’ai plongé mon front dans la poussière.
16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —	16 Mon visage est rougi par les larmes, le tour de mes yeux est tout noir.
17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!	17 Je n’ai pourtant pas commis de violence, et je priais d’un cœur pur.
18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.	18 Ô terre, ne cache pas mon sang, et que mon cri ne s’arrête pas en chemin!
19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.	19 Mais voici que j’ai un témoin dans les cieux, j’ai là-haut un défenseur.
20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.	20 Mon cri parle pour moi auprès de Dieu, tandis que mes larmes coulent devant lui.
21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!	21 Ah, si l’homme pouvait discuter avec Dieu, tout comme un être humain fait avec son prochain! …
22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»	22 Il me reste bien peu des années de ma vie, et je suis déjà sur le chemin sans retour.