Товита 10

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Тим часом старий Товит день-у-день рахував, скільки то днів треба туди й назад на дорогу; і як ті дні минули, а його син не з’явився,	1 Pendant ce temps, Tobit comptait les jours. Il calculait le temps qu’il fallait pour aller et revenir, et quand le temps fut passé, sans que son fils soit revenu,
2 він мовив: «Чи не затримано його там? Чи не помер Гаваел, і нікому ті гроші йому дати?»	2 il pensa: “Pourvu qu’il ne soit pas retenu là-bas. Pourvu que Gabaël ne soit pas mort. Il n’y avait peut-être personne pour lui remettre l’argent.”
3 І він засумував.	3 Il commença à s’inquiéter.
4 А його жінка Анна йому говорила: «Загинула моя дитина; його нема вже більше між живими!»	4 Sa femme Ana disait: “J’ai perdu mon fils! Il n’est plus au nombre des vivants!” Et elle se mit à pleurer et à se lamenter sur son fils:
5 І заходилась вона плакати-ридати за своїм сином, кажучи: «Горе мені, моя дитино! Пустила я тебе в дорогу, тебе, світло очей моїх!»	5 “Quel malheur! Pourquoi t’ai-je laissé partir, mon enfant? Tu étais la lumière de mes yeux.”
6 Товит же говорив їй: «Мовчи, не побивайся, сестро! Він живий-здоровий. Мабуть, якась пригода їх там спіткала. Чоловік, що з ним пустився в дорогу, людина певна: один із наших братів. Не сумуй за ним, сестро! Він прибуде скоро.»	6 Tobit lui répondait: “Calme-toi ma sœur! Ne te mets pas de mauvaises idées en tête! Il est sûrement en bonne santé, mais ils auront été retardés là-bas. Son compagnon est un homme de confiance, c’est un frère. Ne t’inquiète pas ma sœur, il va revenir d’un moment à l’autre.”
7 А вона до нього: «Лиши мене в спокої! Годі мене дурити! Загинула моя дитина!» І кидалась надвір, день-у-день виходила, не ївши, і виглядала на дорогу, якою був пішов її син. Не йняла віри більше нікому. По заході ж сонця входила вона до хати, і всю ніч тільки плакала, — не могла спати.	7 Mais elle répondait: “Laisse-moi! Ne me raconte pas d’histoires, mon enfant est mort!” Et tous les jours elle sortait pour regarder sur la route par laquelle son fils était parti; elle n’avait plus confiance en personne. Et lorsque le soleil se couchait, elle rentrait, pleurait et se lamentait toute la nuit sans pouvoir dormir. Au bout des 14 jours de noces que Ragouël avait juré de faire pour sa fille, Tobie lui dit: “Laisse-moi partir, mon père et ma mère doivent se demander s’ils me reverront. Je t’en prie, père, laisse-moi rentrer chez mon père; je t’ai dit dans quel état je l’ai laissé.”
8 Коли ж минуло 14 день, протягом яких Рагуел поклявся справляти весілля своїй дочці, Товія увійшов до нього й сказав: «Відпусти мене, бо гадаю, батько мій і мати не вірять більше, що мене знов побачать. Прошу ж тебе, батьку, пусти мене, піду до батька. Я тобі оповів уже, яким я його лишив удома.»	8 Ragouël dit à Tobie: “Reste encore, mon fils, reste près de moi. J’enverrai des messagers à ton père Tobit pour lui donner de tes nouvelles.”
9 А Рагуел до Товії: «Зостаньсь, дитино, зостаньсь у мене! Я пошлю людей до Товита, твого батька, і вони звістять йому про тебе.» А той каже йому: «Прошу тебе, відпусти мене звідси до мого батька.»	9 Mais Tobie insista: “Non, je te demande de me laisser retourner chez mon père.”
10 Встав Рагуел і дав Товії Сару, його жінку, та половину всього свого майна — слуг і слугинь, волів і овець, ослів і верблюдів, одежу, гроші й посуд —	10 Aussitôt Ragouël lui remit son épouse Sarra, il remit à Tobie la moitié de ses biens en serviteurs et servantes, en bœufs, brebis, ânes et chameaux, en habits, en argent et en objets de toute sorte.
11 та й відпустив їх у мирі; а й попрощавсь він з ним, кажучи до нього: «Бувай здоров, сину! Щасливої дороги! Нехай Владика неба дасть вам, тобі й твоїй жінці, щасливої дороги! Якби то я побачив ваших діточок ще заки помру.»	11 Il les laissa partir dans les meilleures conditions, adressant à Tobie ces paroles d’adieu: “Bonne santé, mon fils, et bon voyage. Que le Seigneur du ciel soit avec toi et avec ta femme Sarra! J’espère bien voir vos enfants avant de mourir!”
12 До Сари ж, дочки своєї: «Іди до твого тестя, відтепер бо вони твої батьки, так само, як і ті, що тебе породили. Іди, дочко, у мирі! Якби ж то я міг чути про тебе лише добрі вісті, поки віку мого!» І, попрощавшись, відпустив їх.	12 Il ajouta pour sa fille: “Va chez ton beau-père, puisque désormais ils sont tes parents tout comme ceux qui t’ont donné le jour. Va en paix, ma fille. Je suis sûr que je n’entendrai dire que du bien de toi aussi longtemps que je vivrai.” Il leur fit ses adieux et les laissa partir. À son tour, Edna dit à Tobie: “Fils et frère très cher, que le Seigneur te ramène. Je souhaite voir vos enfants, à toi et à ma fille Sarra, avant de mourir. Devant le Seigneur je te confie ma fille. Ne lui fais pas de peine aussi longtemps qu’elle vivra. Va en paix, mon fils. Désormais je suis ta mère et Sarra est ta sœur. Que notre vie à tous se déroule jusqu’au bout sans malheur.” Elle les embrassa tous les deux et les laissa partir, emportant leur bonheur avec eux.
13 Една теж промовила до Товії: «Сину мій, братіку коханий! Нехай Господь зволить відвести назад тебе додому. Якби то я побачила твоїх дітей від Сари, моєї дочки, ще за життя мого! Я поручаю перед Господом мою дочку тобі під опіку. Не засмучуй її за ввесь час твого життя! Іди, дитино, в мирі! Відтепер я — твоя мати, а Сара — твоя сестра. Якби то нам усім щасливо наш вік прожити.» І, поцілувавши їх обох, відпустила їх у мирі.	13 Tobie partit de chez Ragouël content et joyeux. Il bénissait le Seigneur du ciel et de la terre, le roi de l’univers, de la bonne réussite de ce voyage! Il bénit aussi Ragouël et sa femme Edna: “Seigneur, veille sur eux tous les jours de leur vie!”
14 Отак пустився Товія в дорогу від Рагуела, здоровий та веселий, і благословив Господа неба й землі, Царя всесвіту, за те, що дав йому щасливу подорож. І промовив до нього: «Коби то дано мені було щастя шанувати їх по всі дні їхнього життя!»